проковтнути

ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

1. Однокр. до проко́втувати 1.

Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, – так мені горло здавило (О. Стороженко);

Маруся не могла їсти. Проковтнула кілька крихот і мовчки вертала кулешу Юрчикові (Г. Хоткевич);

Бронко проковтнув слину, як ковток води (Ірина Вільде);

// розм. Швидко, похапцем або жадібно з'їсти чи випити що-небудь.

Ятки ось базарні. Булки он біліють, он сало. А ось пиріжечки якісь у корзині несе хлопець, вигукує. Чи хоч за п'ятака купить проковтнуть чого? (А. Тесленко);

Йому не пощастило всіх обділити. Забув лишити й собі “пайку”. Хліб той проковтнули в одну мить (Ю. Збанацький);

Русевич прокинувся рано і з дому вийшов з третім гудком, не захотівши чекати сніданку. Проковтнув лише склянку чаю з черствим учорашнім хлібом (Ю. Шовкопляс);

// перен. Знищити що-небудь, погубити когось.

Нишком проковтнуло море Моє не злато-серебро, Мої літа, моє добро, Мою нудьгу, мої печалі, Тії незримії скрижалі, Незримим писані пером (Т. Шевченко);

– Ви й самі її, чаро́вна пані, ладні проковтнути, Подоляночку, живцем: вона ж козацькою своєю вродонькою покорила чи не всю Європу! (О. Ільченко).

2. перен., розм. Однокр. до проко́втувати 2.

Їх дитячі серця стискалися з тривоги, вступаючи в той новий, такий відмінний і такий страшний світ, що проковтнув їх (І. Франко);

Ніч впала зразу і проковтнула обрій (М. Коцюбинський);

Він попрощався з усіма й пішов кудись у ніч, яка враз проковтнула його (Л. Смілянський).

3. перев. у сполуч. зі сл. слово, фраза, перен., розм. Однокр. до проко́втувати.

Уляна проковтнула останню фразу. Глянула на годинник, на сивенького професора .. і – завмерла (Є. Кравченко).

4. перев. у сполуч. зі сл. образа, пілюля і т. ін., перен., розм. Вислухати, перенести що-небудь неприємне, образливе, не даючи належної відповіді.

Не встигла молодиця проковтнути однієї образи, як уже сам пан кинувся до неї з кулаками (Л. Яновська);

– Еге, та ти сьогодні, товаришочку, справді темпи здав, – зауважив Чемериця. – Сьогодні Постолак тебе перегнав .. Гавриш мовчки проковтнув пілюльку (Г. Коцюба);

// Стримати, затамувати (про вияв якогось почуття, переживання).

У Фрузі закрутилися сльози в очах, але вона силоміць проковтнула їх (І. Франко);

Мати проковтнула досадну гримасу (Я. Качура).

5. перен., розм. Прочитати дуже швидко; прочитати велику кількість книжок за недовгий час.

Тілько що дочитав Кащенкову драму “Помилки” .. Проковтнув, як кажуть, цілком і тепереньки, от, роздумую, що про неї сказати (Панас Мирний);

Інколи Толя розводив руками і говорив: – А цього і я не знаю. Спитай у Ігоря. Він цілу бібліотеку проковтнув (С. Журахович);

Холод з нетерпінням ждав автореферату Шаптали. Автореферат проковтнув за один вечір (П. Загребельний).

◇ Гото́вий з'ї́сти (проковтну́ти) без со́лі <�З'їв би (проковтну́в би) без со́лі> див. гото́вий;

(1) Проковтну́ти без со́лі кого, що і без дод. – знищити, погубити когось.

Козацтво гукало:.. – Не подаруємо ляхам кривди! – Москаль обсаджує нас фортецями, – кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках. – Поки заселимо своїми хуторами паланки, поки виростуть на тих хуторах молоді козаки, – москаль проковтне нас без солі! – Потерпимо трохи! – кричали й старі (М. Лазорський);

(2) Проковтну́ти (затягти́, затягну́ти) язи́к – зробитися мовчазним, замовкнути.

Вчений музика тут-таки пожалував, що не проковтнув язика, а язик тим часом зовсім розперезався і наплів сім мішків вовни щодо експансії глухих музикантів, яких породив і розбестив мікрофон (А. Крижанівський);

Ярина злякано глянула на нього [міліціонера], примкнула сполохані вії, притулилась до коня. – Ви, громадяночко, може проковтнули язик? (М. Стельмах);

Хоч би слово сказав, а то затягнув язик і мовчить (І. Цюпа);

– Цить-бо, – урвав пісню бандит. – Сказав же: проковтніть язики (І. Муратов);

(3) Що [й] [мо́жна] язи́к (язика́) проковтну́ти – дуже смачне що-небудь.

[Явдоким:] Мабуть, смачна [горілка], що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький);

А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах);

Язика́ проковтну́в би хто.

Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.);

(4) Язика́ (язи́к) проковтне́ш – про щось дуже смачне.

[Явдоким:] Мабуть, смачна [горілка], що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький);

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в:

а) неприродно прямо, дуже виструнчено.

Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш);

Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс);

б) дуже виструнчений, стрункий.

В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).