прорікати

Значення в інших словниках

1. прорікати — проріка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. прорікати — див. говорити; передбачати Словник синонімів Вусика
3. прорікати — -аю, -аєш, недок., проректи, -ечу, -ечеш, док., перех. і без додатка. 1》 За релігійними уявленнями – пророкувати волю Божу. 2》 Передбачати що-небудь. || поет. Урочисто провіщати що-небудь. 3》 поет. Урочисто говорити, виголошувати що-небудь. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прорікати — Віщувати, вивіщувати, вивістити, повивішувати, звішувати, звістити, позвіщувати, навіщувати, навістити, понавіщувати, повіщувати, повістити, провіщувати, провістити, увіщувати, увістити, поувіщувати, пророкувати, напророковувати, напророкувати... Словник чужослів Павло Штепа
5. прорікати — ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., що і без дод. 1. Пророкувати волю Божу. Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, “в селеніях горних упокоються” (М. Словник української мови у 20 томах
6. прорікати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
7. прорікати — ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., перех. і без додатка, 1. За релігійними уявленнями — пророкувати волю божу. Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, «в селеніях горних упокоються» (Стар. Словник української мови в 11 томах
8. прорікати — Проріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. проректи, -речу, -че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820. Словник української мови Грінченка