прорікати

ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., що і без дод.

1. Пророкувати волю Божу.

Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, “в селеніях горних упокоються” (М. Старицький);

[Гелен:] Цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри (Леся Українка).

2. Передбачати що-небудь.

Захар завіряє батька: ще прийде кара на панів, розумні голови давно прорікали, хай тільки зладяться люди (К. Гордієнко);

Він розглянув їхні [художників] полотна, подивився на їхні руки, розбивав на порох ті полотна, ганив руки, але прорікав майбутнє: “Праця, хлопці, праця” (Б. Харчук);

Невідомі друзі недаремно прорікали: через тиждень Ольгу перевели до іншої камери (Я. Качура);

* У порівн. І знов Явтух іде туди, знов чується його твердо-спокійний голос, і знов на якийсь час стихають і плачі, і балачки, – тільки чути, як десь на селі виє голодна собака, мов прорікаючи щось страшне, холодне, тяжке (В. Винниченко);

// поет. Урочисто провіщати що-небудь.

Як меч, він [Т. Г. Шевченко] слово піднімав, і в сонце правди й волі вірив, і світлу долю прорікав (І. Гончаренко);

З Канева грізно поглянув Шевченко, Кару нещадну катюгам прорік (М. Шеремет).

3. поет. Урочисто говорити, виголошувати що-небудь.

І надійшовши, дід прорік: “Ти – злий і гордий чоловік. Законів ваших ми не знаєм, Не знаєм крові і страхіть, Ми не катуєм, не караєм, – Тож нам з убійником не жить” (М. Драй-Хмара);

Змінилось багато В житті і в природі Відтоді, як Гоголь слова ці прорік. Чудовий Дніпро наш При всякій погоді, Хоч старшим він став на цілісінький вік! (С. Олійник);

// ірон. Промовляти що-небудь з надмірною патетикою, не допускаючи заперечень.

– Ага, Юхим Кудря, кажете? Пожалуй, вам можна йти. Ідіть, – прорік вояка, опустивши гвинтівку разом із списками (Іван Ле);

– Вона спалить тебе своїм гнівом, коли ти будеш її мучити, – прорекла урочисто Руфа (О. Копиленко);

Тоном Галілея, що мовить своє славетне “А вона таки крутиться!” прорік [Гриня]: – Гумор! Гумор, люди, понад усе! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прорікати — проріка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прорікати — див. говорити; передбачати Словник синонімів Вусика
  3. прорікати — -аю, -аєш, недок., проректи, -ечу, -ечеш, док., перех. і без додатка. 1》 За релігійними уявленнями – пророкувати волю Божу. 2》 Передбачати що-небудь. || поет. Урочисто провіщати що-небудь. 3》 поет. Урочисто говорити, виголошувати що-небудь. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прорікати — Віщувати, вивіщувати, вивістити, повивішувати, звішувати, звістити, позвіщувати, навіщувати, навістити, понавіщувати, повіщувати, повістити, провіщувати, провістити, увіщувати, увістити, поувіщувати, пророкувати, напророковувати, напророкувати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. прорікати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  6. прорікати — Проріка́ти, -ріка́ю, -ріка́єш; проректи́, -речу́, -рече́ш; прорі́к, -рекла́, -рекли́; прорі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прорікати — ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., перех. і без додатка, 1. За релігійними уявленнями — пророкувати волю божу. Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, «в селеніях горних упокоються» (Стар. Словник української мови в 11 томах
  8. прорікати — Проріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. проректи, -речу, -че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820. Словник української мови Грінченка