прорікати

ПРОРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., що і без дод.

1. Пророкувати волю Божу.

Тихо прорікав панотець, що душі тих, що життя своє положили в боротьбі за віру, “в селеніях горних упокоються” (М. Старицький);

[Гелен:] Цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри (Леся Українка).

2. Передбачати що-небудь.

Захар завіряє батька: ще прийде кара на панів, розумні голови давно прорікали, хай тільки зладяться люди (К. Гордієнко);

Він розглянув їхні [художників] полотна, подивився на їхні руки, розбивав на порох ті полотна, ганив руки, але прорікав майбутнє: “Праця, хлопці, праця” (Б. Харчук);

Невідомі друзі недаремно прорікали: через тиждень Ольгу перевели до іншої камери (Я. Качура);

* У порівн. І знов Явтух іде туди, знов чується його твердо-спокійний голос, і знов на якийсь час стихають і плачі, і балачки, – тільки чути, як десь на селі виє голодна собака, мов прорікаючи щось страшне, холодне, тяжке (В. Винниченко);

// поет. Урочисто провіщати що-небудь.

Як меч, він [Т. Г. Шевченко] слово піднімав, і в сонце правди й волі вірив, і світлу долю прорікав (І. Гончаренко);

З Канева грізно поглянув Шевченко, Кару нещадну катюгам прорік (М. Шеремет).

3. поет. Урочисто говорити, виголошувати що-небудь.

І надійшовши, дід прорік: “Ти – злий і гордий чоловік. Законів ваших ми не знаєм, Не знаєм крові і страхіть, Ми не катуєм, не караєм, – Тож нам з убійником не жить” (М. Драй-Хмара);

Змінилось багато В житті і в природі Відтоді, як Гоголь слова ці прорік. Чудовий Дніпро наш При всякій погоді, Хоч старшим він став на цілісінький вік! (С. Олійник);

// ірон. Промовляти що-небудь з надмірною патетикою, не допускаючи заперечень.

– Ага, Юхим Кудря, кажете? Пожалуй, вам можна йти. Ідіть, – прорік вояка, опустивши гвинтівку разом із списками (Іван Ле);

– Вона спалить тебе своїм гнівом, коли ти будеш її мучити, – прорекла урочисто Руфа (О. Копиленко);

Тоном Галілея, що мовить своє славетне “А вона таки крутиться!” прорік [Гриня]: – Гумор! Гумор, люди, понад усе! (О. Гончар).