розкурювати

Значення в інших словниках

1. розкурювати — розку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розкурювати — -юю, -юєш, недок., розкурити, -курю, -куриш, док., перех. 1》 Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.). || Запалювати, припалювати (цигарку, люльку і т. ін.) для куріння; прикурювати. 2》 перев. недок. Проводити час за курінням; курити, покурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкурювати — РОЗКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що. 1. Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.). Вольф замовкає й починає поволі розкурювати загаслу люльку (П. Словник української мови у 20 томах
4. розкурювати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
5. розкурювати — РОЗКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. 1. Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.). Вольф замовкає й починає поволі розкурювати загаслу люльку (Кол., На фронті.. Словник української мови в 11 томах