скельний

Ске́льний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скельний — ске́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скельний — -а, -е. 1》 Прикм. до скеля. || Який виникає у скелі, утворюється в скелі чи скелею (скелями). Скельна печера. || рідко. Вкритий скелями, зі скелями. || Який живе або росте серед скель на скелях. Скельний дуб бот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скельний — СКЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ске́ля. Весело сонце на сході вставало... Скельна вершина огнем золотилась (Я. Щоголів); Василько знав: як перейти скельне каміння, там буде долинка (А. Словник української мови у 20 томах
  4. скельний — КАМ'ЯНИ́СТИЙ (на якому або в якому багато каміння), КАМЕНИ́СТИЙ (КАМЕНЯ́СТИЙ), КАМ'ЯНИ́Й, КАМІ́ННИЙ, КРЕМЕНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́Й, КРЕМІ́ННИЙ, СКЕ́ЛЬНИЙ, СКЕЛЬОВИ́Й (який складається з твердих гірських порід). Земля була мерзла, кам'яниста (З. Словник синонімів української мови
  5. скельний — СКЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ске́ля. Весело сонце на сході вставало… Скельна вершина огнем золотилась (Щог., Поезії, 1958, 304); Василько знав: як перейти скельне каміння, там буде долинка (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах
  6. скельний — Скельний, -а, -е Скалѣ принадлежащій, къ скалѣ относящійся, скальный. Так орел, осягши скельної вершини, дивиться зневажно на малі тварини. Щог. Сл. 41. Словник української мови Грінченка