скорочувати

Значення в інших словниках

1. скорочувати — скоро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. скорочувати — ЗМЕНШУВАТИ; (вік) вкорочувати; (дріб) МАТ. спрощувати; (з праці) звільняти. Словник синонімів Караванського
3. скорочувати — -ую, -уєш, недок., скоротити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь коротшим (див. короткий 1)). || Зменшувати, обмежувати тривалість у часі. || Робити менш помітним час перебігу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скорочувати — СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що. 1. Робити що-небудь коротшим (див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. Словник української мови у 20 томах
5. скорочувати — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. скорочувати — СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Робити що-небудь коротшим ( див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. Словник української мови в 11 томах
7. скорочувати — Скорочувати, -чую, -єш сов. в. скороти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Укорачивать, укоротить. 2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить. Чуб. V. 277. Словник української мови Грінченка