скорочувати
СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що.
1. Робити що-небудь коротшим (див. коро́ткий 1).
Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. І це мало не втричі скорочувало їм шлях (З. Тулуб);
Одчайдушно скорочував [дяк] молитви (Я. Качура);
Щоб скоротити свою путь, вирішує [Тоня] брести через лиман навпростець (О. Гончар);
Нарешті відкладав [Начко] окремо готові до друку речі, а окремо такі, які треба було .. скоротити (І. Франко);
// Зменшувати, обмежувати тривалість у часі.
Він бачив перед собою не бідного брата, але нещасну свою судьбу, що перед часом скоротила його батькові житє [життя] (С. Ковалів);
Щоб якомога скоротити це несподіване рандеву, він пішов був швидше (Ю. Шовкопляс);
// Робити менш помітним час протікання чого-небудь.
Це вони [дівчата] скорочували його нудний день, наповнювали турботами вечір (Ю. Мушкетик);
Дні, а головне, вечори тяглись такі безмежно довгі, що нічим їх не можна було скоротити (В. Гжицький).
2. Коротше виражати що-небудь, позначаючи його початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом.
Зловив [Микола] себе на тому, що .. прийняв інтернатівську [інтернатську] манеру скорочувати прізвища (Ю. Збанацький).
3. Зменшувати, обмежувати кількість, об'єм, величину і т. ін. чого-небудь.
Поставивши перед собою завдання знищити Україну як державу, перетворити її на сільськогосподарську провінцію Німеччини і скоротити населення до потрібного мінімуму, гітлеризм кинувся виконувати це завдання з небаченою ненажерливою люттю (О. Довженко);
– Я видавав кожному з них [матросів] по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (В. Кучер);
Скорочувати обсяг виробництва екологічно небезпечних товарів.
4. мат. Виражати у менших числах яке-небудь математичне відношення, поділивши обидві частини його на якесь число.
Скорочувати дріб.
5. Звільняти з роботи.
– Хай вона горить така робота! Там не дорвав, там перервав... Хіба це моє діло? Я машину повинен знати і край... А вони кондукторшу [кондукторку] скоротили! (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- скорочувати — скоро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скорочувати — ЗМЕНШУВАТИ; (вік) вкорочувати; (дріб) МАТ. спрощувати; (з праці) звільняти. Словник синонімів Караванського
- скорочувати — -ую, -уєш, недок., скоротити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь коротшим (див. короткий 1)). || Зменшувати, обмежувати тривалість у часі. || Робити менш помітним час перебігу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорочувати — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- скорочувати — Скоро́чувати, -ро́чую, -ро́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скорочувати — СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Робити що-небудь коротшим ( див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. Словник української мови в 11 томах
- скорочувати — Скорочувати, -чую, -єш сов. в. скороти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Укорачивать, укоротить. 2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить. Чуб. V. 277. Словник української мови Грінченка