1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скорочувати

скоро́чувати

-ую, -уєш, недок., скоротити, -очу, -отиш, док., перех.

1》 Робити що-небудь коротшим (див. короткий 1)).

|| Зменшувати, обмежувати тривалість у часі.

|| Робити менш помітним час перебігу чого-небудь.

2》 Коротше виражати що-небудь, позначаючи його початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом.

3》 Зменшувати, обмежувати кількість, об'єм, величину і т. ін. чого-небудь.

4》 мат. Виражати у менших числах яке-небудь математичне відношення, поділивши обидві частини його на якесь число. Скорочувати дріб.

5》 Звільняти з роботи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорочувати — скоро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скорочувати — ЗМЕНШУВАТИ; (вік) вкорочувати; (дріб) МАТ. спрощувати; (з праці) звільняти. Словник синонімів Караванського
  3. скорочувати — СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що. 1. Робити що-небудь коротшим (див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. Словник української мови у 20 томах
  4. скорочувати — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. скорочувати — Скоро́чувати, -ро́чую, -ро́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скорочувати — СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Робити що-небудь коротшим ( див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. Словник української мови в 11 томах
  7. скорочувати — Скорочувати, -чую, -єш сов. в. скороти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Укорачивать, укоротить. 2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить. Чуб. V. 277. Словник української мови Грінченка