скорочувати

СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.

1. Робити що-небудь коротшим ( див. коро́ткий 1).

Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. І це мало не втричі скорочувало їм шлях (Тулуб, В степу.., 1964, 307);

Радянські люди вміють чудово скорочувати відстані між мрією та її втіленням у життя (Ком. Укр., 5, 1967, 29);

Одчайдушно скорочував [дяк] молитви (Кач., II, 1958, 23);

Щоб скоротити свою путь, вирішує [Тоня] брести через лиман навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 224);

Нарешті відкладав [Начко] окремо готові до друку речі, а окремо такі, які треба було.. скоротити (Фр., VI, 1951, 258);

// Зменшувати, обмежувати тривалість у часі.

При капіталістичному виробництві розвиток продуктивної сили праці має на меті скоротити ту частину робочого дня, яку робітник витрачає на самого себе (Маркс, Капітал, т. I, кн. І, 1952, 322);

Він бачив перед собою не бідного брата, але нещасну свою судьбу, що перед часом скоротила його батькові житє [життя] (Ков., Тв., 1958, 59);

Щоб якомога скоротити це несподіване рандеву, він пішов був швидше (Шовк., Інженери, 1956, 254);

// Робити менш помітним час протікання чого-небудь.

Це вони [дівчата] скорочували його нудний день, наповнювали турботами вечір (Мушк., Серце.., 1962, 105);

Дні, а головне, вечори тяглись такі безмежно довгі, що нічим їх не можна було скоротити (Гжицький, Чорне озеро, 1951, 365).

2. Коротше виражати що-небудь, позначаючи його початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом.

Зловив [Микола] себе на тому, що.. прийняв інтернатівську [інтернатську] манеру скорочувати прізвища (Збан., Курил. о-ви, 1963, 117).

3. Зменшувати, обмежувати кількість, об’єм, величину і т. ін. чого-небудь.

Розвиток суспільних форм культурно-побутового обслуговування безперервно скорочуватиме обсяг трудових затрат в домашньому господарстві (Ком. Укр., 7, 1961, 67);

Досвід багатьох колгоспів показав, що, скорочуючи адміністративно-управлінський склад, можна без шкоди для виробництва зекономити дуже багато трудоднів (Колг. Укр., 6, 1956, 2);

Поставивши перед собою завдання знищити Україну як державу, перетворити її на сільськогосподарську провінцію Німеччини і скоротити населення до потрібного мінімуму, гітлеризм кинувся виконувати це завдання з небаченою ненажерливою люттю (Довж., III, 1960, 54);

— Я видавав кожному з них [матросів] по тридцять грамів води на день. А потім скоротив і цю норму (Кучер, Голод, 1961, 206).

4. мат. Виражати у менших числах яке-небудь математичне відношення, поділивши обидві частини його на якесь число.

Скорочувати дріб.

5. Звільняти з роботи.

— Хай вона горить така робота! Там не дорвав, там перервав… Хіба це моє діло? Я машину повинен знати і край… А вони кондукторшу [кондукторку] скоротили! (Кучер, Прощай.., 1957, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорочувати — скоро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скорочувати — ЗМЕНШУВАТИ; (вік) вкорочувати; (дріб) МАТ. спрощувати; (з праці) звільняти. Словник синонімів Караванського
  3. скорочувати — -ую, -уєш, недок., скоротити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Робити що-небудь коротшим (див. короткий 1)). || Зменшувати, обмежувати тривалість у часі. || Робити менш помітним час перебігу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скорочувати — СКОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що. 1. Робити що-небудь коротшим (див. коро́ткий 1). Вони йшли навпростець, через заплавні луки, через грузькі хащі очерету, через маленьку затоку і протоки, скуті морозом. Словник української мови у 20 томах
  5. скорочувати — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. скорочувати — Скоро́чувати, -ро́чую, -ро́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скорочувати — Скорочувати, -чую, -єш сов. в. скороти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Укорачивать, укоротить. 2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить. Чуб. V. 277. Словник української мови Грінченка