сміття

Значення в інших словниках

1. сміття — смі́ття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. сміття — Виміт, ПОКИДЬКИ; П. непотріб; (хто) НАБРІД; сміттячко; п! БРУД. Словник синонімів Караванського
3. сміття — I брид, бридь, відходи, непотріб, отріб, пил, пилюга, пилюка, покидьки, скверна, сміттюга, сміттячко II див. залишок Словник синонімів Вусика
4. сміття — сміття, с. 1》 Дрібні, перев. сухі покидьки. Як сміття — дуже багато, безліч. 2》 перен., розм. Те, що не має значення, цінності і т. ін.; що-небудь зайве, непотрібне. 3》 лайл. Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сміття — СМІ́ТТЯ́, смі́ття́, с. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (І. Нечуй-Левицький); З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (А. Словник української мови у 20 томах
6. сміття — Вимети сміття перш зо своєї хати, а опісля заглядай у чужу. Перш позбудься своїх помилок, а відтак заглядай за чужими. Кожен на своїм сміттю пан. Найменше господарство робить чоловіка самостійним. Приповідки або українсько-народня філософія
7. сміття — вино́сити / ви́нести сміття́ з ха́ти перев. із запереч. Розголошувати таємницю або розповідати про те, що стосується лише вузького кола людей чи сім’ї. Фразеологічний словник української мови
8. сміття — СМІ́ТТЯ́, смі́ття́, с. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах