сміття
смі́ття
сміття, с.
1》 Дрібні, перев. сухі покидьки.
Як сміття — дуже багато, безліч.
2》 перен., розм. Те, що не має значення, цінності і т. ін.; що-небудь зайве, непотрібне.
3》 лайл. Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сміття — смі́ття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сміття — Виміт, ПОКИДЬКИ; П. непотріб; (хто) НАБРІД; сміттячко; п! БРУД. Словник синонімів Караванського
- сміття — I брид, бридь, відходи, непотріб, отріб, пил, пилюга, пилюка, покидьки, скверна, сміттюга, сміттячко II див. залишок Словник синонімів Вусика
- сміття — СМІ́ТТЯ́, смі́ття́, с. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (І. Нечуй-Левицький); З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (А. Словник української мови у 20 томах
- сміття — Вимети сміття перш зо своєї хати, а опісля заглядай у чужу. Перш позбудься своїх помилок, а відтак заглядай за чужими. Кожен на своїм сміттю пан. Найменше господарство робить чоловіка самостійним. Приповідки або українсько-народня філософія
- сміття — вино́сити / ви́нести сміття́ з ха́ти перев. із запереч. Розголошувати таємницю або розповідати про те, що стосується лише вузького кола людей чи сім’ї. Фразеологічний словник української мови
- сміття — Смі́ття́, -ття́, -ттю́, -ття́м, в смі́тті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сміття — СМІ́ТТЯ́, смі́ття́, с. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах