стайня

Значення в інших словниках

1. стайня — ста́йня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. стайня — (на коні) конюшня, (на худобу) хлів, (на корови) короварня, телятник, (на воли) воловня, воловник. Словник синонімів Караванського
3. стайня — [стайн'а] -н'і, ор. -неийу, р. мн. стайеін' Орфоепічний словник української мови
4. стайня — СТА́ЙНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення, будівля, де тримають коней; конюшня. Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню зачинив (прислів'я); Заглянув [Аркадій Петрович] до стайні. Там тупали коні та жували обрік (М. Словник української мови у 20 томах
5. стайня — -і, ж. Спеціальне приміщення, будівля, де тримають коней; конюшня. || у знач. збірн. Про коней, що належать кому-небудь. Авгієві стайні (конюшні) книжн. — про щось дуже занедбане, брудне, про велике безладдя. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стайня — СТА́ЙНЯ (спеціальне приміщення, де тримають коней), КОНЮ́ШНЯ, СТАДНИ́ЦЯ заст., СТАНИ́ЦЯ діал., СТА́НЯ діал.; ЛОША́ТНИК (приміщення для лошат). В теплій стайні коні жваво хрумали сіно (С. Словник синонімів української мови
7. стайня — СТА́ЙНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення, будівля, де тримають коней; конюшня. Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню зачинив (Укр.. присл.., 1963, 393); Заглянув [Аркадій Петрович] до стайні. Там тупали коні та жували обрік (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. стайня — (укр.) 1. Господарська споруда для утримання коней і збереження упряжі. На селянських подвір'ях відзначалась скромними формами, у дворянських садибах — значними розмірами і представницьким виглядом. 2. В районі Українських Карпат використовувалась для утримання корів. Архітектура і монументальне мистецтво