стинати

Значення в інших словниках

1. стинати — стина́ти 1 дієслово недоконаного виду зрізати; вбивати рідко стина́ти 2 дієслово недоконаного виду щільно з'єднувати стина́ти 3 дієслово недоконаного виду кричати Орфографічний словник української мови
2. стинати — див. різати; рубати Словник синонімів Вусика
3. стинати — СТИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., СТЯ́ТИ, ЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш, рідко ЗОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину); зрізувати. Словник української мови у 20 томах
4. стинати — I -аю, -аєш, недок., стяти і зітнути, зітну, зітнеш, рідко зотнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину); зрізувати. || Те саме, що зрубувати. Стинати голову. 2》 перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стинати — ЗРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось), ЗРІЗА́ТИ, ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ, РІ́ЗАТИ розм.; СПИ́ЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ, ОБТИНА́ТИ (різко, повністю); ЗСТРИГА́ТИ (волосся, вовну і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
6. стинати — СТИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., СТЯ́ТИ і ЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш, рідко ЗОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину); зрізувати. Словник української мови в 11 томах
7. стинати — Стина́ти, -на́ю, -єш сов. в. стяти, зітну, -неш, гл. 1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Словник української мови Грінченка