стинати
СТИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., СТЯ́ТИ, ЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш, рідко ЗОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину); зрізувати.
Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги [винограду] в коновки та носять до бочки (М. Коцюбинський);
Улянка гострим .. ножем стинає верхню покришечку, а тоді переверне маківку над мискою, і жодне зернятко в неї не загубиться (О. Донченко);
Руки наші не омліють, Скосим луг бігцем. Лиш тоді відпічнемо [відпочинемо], Як травицю зітнемо (І. Гушалевич);
Знає той колос, стебло і лушпина, Що, як доспіє зерно золоте, Серп їх нещадний зітне і змете (І. Франко);
// Те саме, що зру́бувати.
Сім літ Сокира божа ліс стинала (Т. Шевченко);
Подумав, що відколи живеш [Іване] отут, під лісом, то ще не бачив, щоб жінки самі дуба стинали (Ірина Вільде);
Родим метнувся в перелісок, змахнув широким своїм мечем, стяв товсте молоде деревце (П. Загребельний);
Як дерево зітнуть, кожний тріски збирає (прислів'я);
// Збивати різким ударом, пострілом.
Візьме [Мирон] прутик, швякає по повітрі або стинає головки з будяків та ластів'ячого зілля (І. Франко);
Тонна бомба рознесла вщент будинок, стяла вогненною косою й спопелила весь густий сад (В. Кучер).
2. перен., рідко. Знищувати, убивати кого-небудь.
Нас [будяків] переслідують, стинають, Уперто нас за хопту мають (І. Франко);
Хто перший ворога зітнув, Якого краю діти? (П. Грабовський);
Нечутна куля, куля мовчазна Бійця в бою знаходить, щоб зітнути (Л. Первомайський).
(1) Стина́ти / стя́ти (зітну́ти) го́лову кому – відрубувати голову кому-небудь; убивати.
Як стріла, він вороним У боях літає, І, як лозу, ворогам Голови стинає (з думи);
Вояки стинали втікачам голови (Олесь Досвітній);
Кинувся [Єремія] в битву, махав шаблею і стяв не одну буйну козацьку голову (І. Нечуй-Левицький).
СТИНА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., СТЯ́ТИ, ЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш, док., що.
Щільно з'єднувати, сильно притискувати одне до одного; зводити.
Дівчина аж кулачки стинала, радісно нетямлячись (О. Гончар);
// Вкривати, сковувати льодом (річку, озеро і т. ін.).
Підгірські річки і потоки Мороз стяв ледом [льодом] аж до дна (І. Франко).
(1) Стина́ти / стя́ти (зітну́ти) зу́би:
а) сильно стискувати зуби, виявляючи цим лють, роздратування, досаду, розпач.
Галя в розпачі обливалася слізьми, а Уралов, стинаючи зуби, кидався з кутка в куток (О. Гончар);
б) (тільки док.) умерти.
Почувши ще й це, Тимоха рясу з себе [скинув], щоб не заважала, та тоді вже як махнув під бік, то стара й зуби стяла (А. Свидницький);
Я роздавлю тебе, як жабу, Зітру, зімну, .. як бабу, Що тут і зуби ти зітнеш (І. Котляревський).
СТИНА́ТИ³ див. стена́ти².
Значення в інших словниках
- стинати — стина́ти 1 дієслово недоконаного виду зрізати; вбивати рідко стина́ти 2 дієслово недоконаного виду щільно з'єднувати стина́ти 3 дієслово недоконаного виду кричати Орфографічний словник української мови
- стинати — див. різати; рубати Словник синонімів Вусика
- стинати — I -аю, -аєш, недок., стяти і зітнути, зітну, зітнеш, рідко зотнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину); зрізувати. || Те саме, що зрубувати. Стинати голову. 2》 перен., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стинати — ЗРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось), ЗРІЗА́ТИ, ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ, РІ́ЗАТИ розм.; СПИ́ЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ, ОБТИНА́ТИ (різко, повністю); ЗСТРИГА́ТИ (волосся, вовну і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
- стинати — Стина́ти, -на́ю, -на́єш; стя́ти, зітну́, зі́тнеш; зітни́, -ні́ть; стя́тий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стинати — СТИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., СТЯ́ТИ і ЗІТНУ́ТИ, зітну́, зітне́ш, рідко ЗОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину); зрізувати. Словник української мови в 11 томах
- стинати — Стина́ти, -на́ю, -єш сов. в. стяти, зітну, -неш, гл. 1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Словник української мови Грінченка