стинати

ЗРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось), ЗРІЗА́ТИ, ОБРІ́ЗУВАТИ, ОБРІЗА́ТИ, РІ́ЗАТИ розм.; СПИ́ЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ, ОБТИНА́ТИ (різко, повністю); ЗСТРИГА́ТИ (волосся, вовну і т. ін.). — Док.: зрі́зати, обрі́зати, спили́ти, стя́ти, зітну́ти, обтя́ти, зстри́гти. Вони співають про вербу рясну.. І виноград янтарний та рум'яний Дбайливо зрізують (М. Рильський); Коса, зрізаючи соковиті стебла, виходила із трави (Григорій Тютюнник); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра); Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (І. Нечуй-Левицький); Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки (М. Коцюбинський); Коли б хто міг ті кучері обтяти (Леся Українка); В лип'янку мед сочить (селянин), З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський).

ЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи), СТИНА́ТИ, РУБА́ТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (про дерева, ліс). — Док.: зруба́ти, стя́ти, зітну́ти, звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Голованівський); — Знаєте, усім перекажіть моє слово: крім самого пана може стинати мій ліс лише один Бог (М. Стельмах); Дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Готували (лісоруби) дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати (О. Гончар). — Пор. 1. руба́ти.

СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Раптово встає (Любов), стискає руки, подається на авансцену (Леся Українка); Тіло боліло, як попечене... Він стискував зуби (Панас Мирний); Катерина ображено затисла тонкі злі губи (Ю. Збанацький); Не раз і не два Ясь до півночі не стуляв очей (І. Нечуй-Левицький); Він міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті (Г. Епік); — Терпи, козаче, терпи, — ласкаво примовить (Надія), помітивши, як ти аж зуби стинаєш від болю (О. Гончар).