терпець

Значення в інших словниках

1. терпець — терпе́ць іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. терпець — ТЕРПЕ́ЦЬ, пцю́, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. [Вояк:] Ну, що вони там мимрять? Голосніше!... Словник української мови у 20 томах
3. терпець — -пцю, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. Втрачати терпець. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. терпець — виво́дити / ви́вести з се́бе кого. Своєю поведінкою змушувати кого-небудь нервувати, викликаючи почуття злості, гніву, роздратування і т. ін. Мені було сумно вдома, я шукав якогось виходу. Фразеологічний словник української мови
5. терпець — ТЕРПІ́ННЯ (здатність стійко переносити страждання, довго й наполегливо робити щось тощо), ТЕРПЛЯ́ЧКА розм., ТЕРПЕ́ЦЬ розм.; ДОВГОТЕРПІ́ННЯ (тривале). Те, чого він прагнув і до чого йшов, вимагало безмежного терпіння (Н. Словник синонімів української мови
6. терпець — ТЕРПЕ́ЦЬ, пцю́, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. [Вояк:] Ну, що вони там мимрять? Голосніше! [Табулярій:] Та май терпець — покликач перекаже (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
7. терпець — Терпець, -пцю м. Терпѣніе. Еге! терпи, — що терпець увірвався. Чуб. 1. 297. Багач не має терпцю, приходит знову і знову. Гн. II. 28. Словник української мови Грінченка