терпець

ТЕРПЕ́ЦЬ, пцю́, ч., розм.

Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін.

[Вояк:] Ну, що вони там мимрять? Голосніше! [Табулярій:] Та май терпець – покликач перекаже (Леся Українка);

– На цей час двері замикаються і вивішується друкована табличка: “Десять хвилин терпцю. Заряджаємо касети. Зараз відчинимо” (Ю. Яновський);

Ще й тепер хвилин з двадцять мине, поки прибуде [поїзд], та не було терпцю чекати, – став виходити народ на перон (А. Головко).

Втрача́ти і т. ін. / втра́тити і т. ін. терпе́ць див. утрача́ти.

◇ (1) Ви́вести з терпцю́ (д) див. виво́дити¹; Виво́дити / ви́вести з се́бе (рідко з терпцю́) див. виво́дити¹;

(2) Терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без дод. – хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу.

Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив, – так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко);

Минуло п'ять хвилин, десять... Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець. – Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький);

Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (із журн.);

Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув – так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий);

Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім'я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик);

Ло́пнуло терпі́ння у кого.

У мене лопнуло терпіння. “Опам'ятайсь, дурне створіння, – Кажу їй [музі], – з тебе виб'ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик);

Терпцю́ не стає́ (нема́є) див. става́ти;

Урива́ти / урва́ти (увірва́ти) терпе́ць див. урива́ти¹.