терпець

виво́дити / ви́вести з се́бе кого. Своєю поведінкою змушувати кого-небудь нервувати, викликаючи почуття злості, гніву, роздратування і т. ін. Мені було сумно вдома, я шукав якогось виходу. Мене пригнічувала домашня обстановка, виводила з себе буденними розмовами дружина (Ю. Збанацький); — По-перше, хай встане,— різко сказала Оля Боніфатьєва. Її різкий тон зовсім вивів із себе Сашка Христолобенка (Є. Гуцало). ви́вести з терпцю́. Патер Гаудентій знов усміхнувся іронічно, немов почував вдоволеннє (вдоволення) із-за того, що так швидко вивів з терпцю старого пріора (І. Франко).

терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу. Та й Давид .. хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив,— так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові! (Б. Грінченко); Минуло п’ять хвилин, десять… Мені вже почало набридати, врешті зовсім увірвався терпець.— Мені, може, зайти пізніше? Товариш Буряк (я знав його прізвище з телефонограми) ніби й не почув мого запитання (Ю. Збанацький); Після катастрофічної повені 1953 року голландському народові терпець урвався (З журналу); Потім я зірвалась до виходу: мій терпець луснув — так я хотіла бачити Чагара (М. Хвильовий); Хима не галасує, не кричить, а тільки вичитує молитви. Вичитує довго, туго вплітаючи в молитву чоловікове ім’я, аж поки йому не уривається терпець (Ю. Мушкетик). ло́пнуло терпі́ння у кого. У мене лопнуло терпіння. “Опам’ятайсь, дурне створіння,— Кажу їй (музі),— з тебе виб’ю лінь я, Не дам спокою!” (В. Мисик).

терпцю́ не стає́ (нема́є) кому і без додатка, безос. Остаточно втрачено спокій, душевну рівновагу; хто-небудь не має змоги терпіти, витримати щось. — Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Де се видано? Що се за чоловік? До хати його й псами не заженеш (М. Коцюбинський); Йому не ставало терпцю чекати, поки бесідник його манівцями добереться до своєї мети (Леся Українка).

урива́ти / урва́ти (увірва́ти) терпе́ць кому, у кого. Доводити кого-небудь до втрати ним рівноваги, спокою. — Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним (дідусем), ох і намучилась..— Моя мама Оксана тільки посміхається, бо теж добре бачить, хто кому уриває терпець (Ю. Збанацький); Він (Каргат) здатний інколи урвати у людини терпець, наговорити грубощів, але щодо роботи йому нічого не закинеш (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпець — терпе́ць іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. терпець — ТЕРПЕ́ЦЬ, пцю́, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. [Вояк:] Ну, що вони там мимрять? Голосніше!... Словник української мови у 20 томах
  3. терпець — -пцю, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. Втрачати терпець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. терпець — ТЕРПІ́ННЯ (здатність стійко переносити страждання, довго й наполегливо робити щось тощо), ТЕРПЛЯ́ЧКА розм., ТЕРПЕ́ЦЬ розм.; ДОВГОТЕРПІ́ННЯ (тривале). Те, чого він прагнув і до чого йшов, вимагало безмежного терпіння (Н. Словник синонімів української мови
  5. терпець — Терпе́ць, терпцю́, -пце́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. терпець — ТЕРПЕ́ЦЬ, пцю́, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. [Вояк:] Ну, що вони там мимрять? Голосніше! [Табулярій:] Та май терпець — покликач перекаже (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. терпець — Терпець, -пцю м. Терпѣніе. Еге! терпи, — що терпець увірвався. Чуб. 1. 297. Багач не має терпцю, приходит знову і знову. Гн. II. 28. Словник української мови Грінченка