1. Фразеологічний словник української мови

терпнути

(аж) шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. (Рябина:) Пробував бити (жінку), та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпнути — (втрачати чутливість у тілі) німіти, дерев'яніти, заклякати, (з набряканням) затікати. Словник синонімів Полюги
  2. терпнути — те́рпнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. терпнути — Дерев'яніти, німіти, ціпеніти (- губи) стягатися; (- серце) завмирати, холонути; (зо страху) умлівати, зомлівати, р. обімлівати. Словник синонімів Караванського
  4. терпнути — [терпнутие] -неи; мин. терп, терпла і -нуў, -нула; нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. терпнути — ТЕ́РПНУТИ, ну, неш, недок. 1. Утрачати чутливість; дерев'яніти, німіти (про тіло або його частину). Холоду він не почував, руки й ноги терпли-німіли (Панас Мирний); Іван відчув, як усе його тіло почало терпнути (П. Словник української мови у 20 томах
  6. терпнути — -ну, -неш, недок. 1》 Утрачати чутливість; дерев'яніти, німіти (про тіло або його частину). || безос. || Стягуватися, дерев'яніти від чогось терпкого. 2》 перен. Завмирати, холонути (про серце, душу). 3》 Втрачати здатність рухатися, говорити й т. ін.; завмирати, обімлівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. терпнути — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови
  8. терпнути — ТЕ́РПНУТИ, ну, неш, недок. 1. Утрачати чутливість; дерев’яніти, німіти (про тіло або його частину). Холоду він не почував, руки й ноги терпли-німіли (Мирний, IV, 1955, 301); Іван відчув, як усе його тіло почало терпнути (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
  9. терпнути — Те́рпнути, -ну, -неш гл. Коченѣть, терпнуть. Словник української мови Грінченка