упереджати

Значення в інших словниках

1. упереджати — упереджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. упереджати — УПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і УПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УПЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, діал. 1. Випереджати. Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Б. Грінченка); // Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. Словник української мови у 20 томах
3. упереджати — -аю, -аєш і упереджувати, -ую, -уєш, недок., упередити, -джу, -диш, док., перех., діал. 1》 Випереджати. || Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. 2》 Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане; застерігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упереджати — ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. упереджати — УПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш i УПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УПЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., діал. 1. Випереджати. Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Гр.); // Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. Словник української мови в 11 томах