упереджати

ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм. рідко, УПЕРЕДЖА́ТИ діал.; ОБСКА́КУВАТИ (верхи); ОБ'ЇЖДЖА́ТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ (їдучи). — Док.: ви́передити, обігна́ти, перегна́ти, обмину́ти, опереди́ти, попере́дити, обста́вити, упереди́ти, обскака́ти, об'ї́хати. От ми наздоганяємо й випереджаємо довгу валку возів (І. Нечуй-Левицький); Настя пішла до хати, а з нею.. Грицько та Івась, одно другого випереджуючи (Панас Мирний); Дорослі хлопці та дівчата з вереском і реготом обганяли санчата дітвори (З. Тулуб); Їхній студебекер, розвинувши максимальну швидкість, уже обгонив колону (О. Гончар); Раптом машину на величезній швидкості перегнали два міліцейські мотоцикли (М. Зарудний); Десь хтось жене за нами, щоб нас перегонити (О. Кобилянська); — Це пане, переселенці, — додав Яким, стьобнувши гнідка, щоб мерщій обминути воза (Панас Мирний); Опередивши людей, тихими вулицями біжать Іван Микитей і Василь Букачук (М. Стельмах); Перекупки цілими зграями бігли стрівати їх (приїжджих), попереджаючи одна другу (Панас Мирний); (Степан:) Чорт (кінь) мій знамениту.. Стрілу обставив на цілих дві з чвертю секунди (О. Корнійчук); Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Словник Б. Грінченка); Батько обскакав товариша, але товариш коня не віддав (з популярної літератури); Довго і марудно доводилося (Косинському) об'їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упереджати — упереджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упереджати — УПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і УПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УПЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, діал. 1. Випереджати. Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Б. Грінченка); // Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. Словник української мови у 20 томах
  3. упереджати — -аю, -аєш і упереджувати, -ую, -уєш, недок., упередити, -джу, -диш, док., перех., діал. 1》 Випереджати. || Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. 2》 Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане; застерігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упереджати — Упереджа́ти, -джа́ю, -джа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. упереджати — УПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш i УПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УПЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., діал. 1. Випереджати. Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Гр.); // Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше. Словник української мови в 11 томах