упереджати

УПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і УПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УПЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, діал.

1. Випереджати.

Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Сл. Б. Грінченка);

// Вгадуючи чиє-небудь бажання, намір, робити щось наперед, раніше.

Він услугував мені, упереджав мої бажання (І. Франко);

Шпаківський зрозумів, що кмітлива насмішниця .. легко упереджує його наміри, не дожидаючи, поки він зважиться їх висловити (І. Волошин);

На порозі кожного нового століття .. людство мало б відповідно .. готуватись до подібних потрясінь. .. Якщо й не упереджуючи, то хоча б послаблюючи фатальні наслідки (Б. Олійник).

2. Заздалегідь попереджати кого-небудь про щось небезпечне, небажане; застерігати.

[Трохим:] Чого ви на мене наступаєте? Чи не хочете схопить за чуба або вдарить? То я вас упереджаю: не наважайтесь того робить, бо я можу забуть, що ви мені батько! (М. Кропивницький);

Дехто .. упереджав Дороша: – І з ким то ти боротись насміливсь, проти кого пішов? (Є. Кротевич);

[Руфін:] Я думав хоч тебе порятувати, упередивши... [Прісцілла:] Як? Мене саму? І ти міг думать – я на се пристану? Нізащо в світі! (Леся Українка);

Я пообіцяв, але на всякий случай упередив, що, може, хвилин на десять, п'ятнадцять спізнюсь (В. Винниченко);

“Може, треба було упередити Казимира про Стасині погані думки?” – міркував я (І. Муратов).