четвер
Четве́р, -рга́, -рго́ві; -тверги́, -гі́в
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- четвер — [чеитвер] -рга, м. (на) -ргу Орфоепічний словник української мови
- четвер — ЧЕТВЕ́Р, рга́, ч. Четвертий день тижня (після неділі). Ото так, у неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла (Марко Вовчок); На кожний випадок посилаю тобі другий примірник газети з четверга, адже там моє перше “Свет и тени” (М. Словник української мови у 20 томах
- четвер — четве́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- четвер — -рга, ч. Назва четвертого дня тижня (після неділі). || Про звичайний день прийомів, зустрічей у кого-небудь; про прийом, вечір, що його влаштовують у цей день. Великий тлумачний словник сучасної мови
- четвер — ні тепе́р ні в четве́р. Ніколи, за жодних умов і обставин. — А Марійку ти собі, парубче, вибий із голови. Я її з тобою не звінчаю ні тепер ні в четвер (А. Крушельницький). (як (коли́, хоч)) не тепе́р, то (а) в четве́р. Фразеологічний словник української мови
- четвер — ЧЕТВЕ́Р, рга́, ч. Назва четвертого дня тижня (після неділі). Ото так, у неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла (Вовчок, І, 1955, 47); На кожний випадок посилаю тобі другий примірник газети з четверга... Словник української мови в 11 томах
- четвер — Четвер, -рга м. Четвергъ. У неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла. МВ. І. 78. Середа нехай не трапляється наперед четверга. Ном. № 532. — жилавий, жилний. см. жилавий. Словник української мови Грінченка