1. Словник української мови Грінченка

але

Але́

сз. и меж.

1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. Н. П. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447.

2) але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119.

3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! Греб. 373.

4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але!

5) але́-але́! але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. але — Вигук подиву, здивовання [IV] дуже (знак здивування), І що вже ганьбили його, то й але! [Звн 369] [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. але — але́ 1 сполучник незмінювана словникова одиниця але́ 2 вигук незмінювана словникова одиниця але́ 3 частка незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  3. але — сп., та, проте, однак, одначе, а, а втім, а проте, алеж, аж, тільки, коли ж. Словник синонімів Караванського
  4. але — I спол. Виражає протиставний зв'язок між частинами сурядного речення або однорідними членами речення; та, проте, однак. II виг. Виражає здивування, незадоволення. III част., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. але — АЛЕ́¹, спол. протиставний. 1. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; та, проте, однак. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. але — Але́, але́ж, сп. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. але — АЛЕ́¹, спол. Виражає протиставний зв’язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; та, проте, однак. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. (Шевч. Словник української мови в 11 томах