але

Значення в інших словниках

1. але — Вигук подиву, здивовання [IV] дуже (знак здивування), І що вже ганьбили його, то й але! [Звн 369] [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
2. але — але́ 1 сполучник незмінювана словникова одиниця але́ 2 вигук незмінювана словникова одиниця але́ 3 частка незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
3. але — I спол. Виражає протиставний зв'язок між частинами сурядного речення або однорідними членами речення; та, проте, однак. II виг. Виражає здивування, незадоволення. III част., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. але — АЛЕ́¹, спол. протиставний. 1. Виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; та, проте, однак. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. (Т. Словник української мови у 20 томах
5. але — Але́, але́ж, сп. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. але — АЛЕ́¹, спол. Виражає протиставний зв’язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; та, проте, однак. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. (Шевч. Словник української мови в 11 томах
7. але — Але́ сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. Н. П. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447. Словник української мови Грінченка