1. Словник української мови Грінченка

блудити

Блудити, -джу, -диш

гл.

1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у.

2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137.

3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блудити — блуди́ти 1 дієслово недоконаного виду блукати блуди́ти 2 дієслово недоконаного виду вести розпусне життя Орфографічний словник української мови
  2. блудити — I блуджу, блудиш, недок. 1》 Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати. 2》 перен. Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках, переходити з одного предмета на інший. || Раз у раз з'являтися і зникати. 3》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блудити — Блукати, заблукати, поблукати, див. шествувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. блудити — БЛУДИ́ТИ¹, блуджу́, блу́диш, недок. 1. Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати (у 1 знач.). Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. блудити — I блудитися, блукати, бродити, виблуджуватися, заблуджувати, заблукувати, микати, петляти, тинятися Фразеологічні синоніми: блудити блудом; блудити манівцями; блудити навмання; блудити по задвірках; блудити поза Уманню; блудити... Словник синонімів Вусика
  6. блудити — блуди́ти слова́ми. Говорити несвідомо, безтямно, уві сні; марити. Він аж захворів. Ліг. А вдосвіта чую — блудить словами (М. Куліш); Спить Петруня .. дихання часте, блудить зо сну словами (С. Васильченко); // Говорити несерйозно. Фразеологічний словник української мови
  7. блудити — БЛУКА́ТИ (рухатися навмання, не знаючи дороги), БЛУДИ́ТИ, ПЛУ́ТАТИ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ розм.; КРУЖЛЯ́ТИ (ходити манівцями, збившись зі шляху). Встали вони (брати) й знов пішли блукати по лісі й ніяк не могли знайти стежки або шляху (І. Словник синонімів української мови
  8. блудити — Блуди́ти, блуджу́, блу́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. блудити — БЛУДИ́ТИ¹ , блу́джу́, блу́диш, недок. 1. Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати. Ото ж тая дівчинонька. Що сонна блудила (Шевч. Словник української мови в 11 томах