1. Словник української мови Грінченка

вадити

Вадити, -джу, -диш

гл.

1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном.

2) безл. Тошнить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вадити — ва́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вадити — Дошкуляти, шкодити; У ФР. заважати, перешкоджати; неос. нудити. Словник синонімів Караванського
  3. вадити — -джу, -диш, недок. 1》 рідко. Завдавати шкоди, робити комусь неприємність. 2》 тільки 3 ос. Бути шкідливим, шкодити (здоров'ю людей, тварин, ростові рослин); заважати, перешкоджати. Не вадить (не вадило б) безос. — варто, варто б, слід, слід би, не зайве. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вадити — ВА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. рідко. Завдавати шкоди, робити кому-небудь неприємність. Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. вадити — Зважати, бути на заваді, сварити Словник застарілих та маловживаних слів
  6. вадити — НУ́ДИ́ТИ безос. (викликати нудоту — неприємне, млосне відчуття), МЛО́ЇТИ, ВА́ДИТИ, КАНУ́ДИТИ діал. Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Панас Мирний); -Це, мабуть, дядьку, від солодких ягід млоїть вас... (П. Козланюк). Словник синонімів української мови
  7. вадити — Ва́дити, ва́джу, ва́диш, -дять; не вадь не ва́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вадити — ВА́ДИТИ, джу, дині, недок. 1. рідко. Завдавати шкоди, робити комусь неприємність. Ніколи вже не буду вадить тому чоловікові, котрого ти милуєш! (Стор., І, 1957, 34). 2. тільки 3 ос. Словник української мови в 11 томах