1. Словник української мови Грінченка

великий

Великий, -а, -е

1) Большой; великій. Як світ великий, так різне на чім буває. Ном. № 397. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. I. 146. Великий дурень. Ном. великого стоїти. Много стоить; много значить. велика дорога. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. н. п. велика голова. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. Ном. великий луг. Такъ называлась у запорожцевъ низменность по лѣвой сторонѣ Днѣпра, ниже о. Хортицы, отъ устья рѣки Мокрой Московки до перваго впаденія въ Днѣпръ р. Конки, покрытая огромнымъ вѣковымъ лѣсомъ, болотной травой и высокими камышами. Эварн. Вольн. запор. казаковъ. (2-е изд.) 124, 274. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ном. № 757. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. Шевч. 56. великий піст. Великій постъ. Ном. № 6410. великий понеділок, вівторок и пр. Страстной понедѣльникъ, вторникъ и т. д. Ном. № 11567. велика руїна. Періодъ въ исторіи правобережной України между 1672 и 1678 г. великий час. Продолжительное время. не за великий час. Въ короткое время. великого коліна, великої руки. Знатный, родовитый. Св. Л. 217.

2) Рослый, высокій. Великий рости та розумний будь. Ном. Великий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347.

3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. великий — (який значного розміру) чималий, немалий, підсил. величезний, велетенський, превеликий, здоровенний, отакенний, книжн. колосальний, гігантський, (значний просторово) просторий, широкий, обширний, (витвір) грандіозний, (споруда) капітальний... Словник синонімів Полюги
  2. великий — Немалий, чималий, жм. здоровий, ід. аж он який; (віком) дорослий, великолітній; (- мету) важливий, видатний, визначний; (поет) славний, славетний, знаний, геніяльний; (гурт) численний; (піст) довгий; (крик) сильний, дужий, (- радість) глибокий; (бенкет) урочистий, пишний; величенький, великуватий. Словник синонімів Караванського
  3. великий — [веиликией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. великий — -а, -е. 1》 Значний за розмірами, величиною; прот. малий. || Значний за кількістю; численний. || Який значно переважає своїми розмірами інші подібні предмети. || Значний за часом. Велика ведмедиця — сузір'я Північної півкулі зоряного неба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. великий — ВЕЛИ́КИЙ, а, е. 1. Значний своїми розмірами, величиною; протилежне малий. І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. Великий — Вели́кий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  7. великий — вели́кий: ◊ вели́ка меці́я → меція ◊ вели́ка па́ні → пані ◊ вели́ке айва́й → ай-вай ◊ вели́ке ге → ге ◊ вели́ке цабе́ → цабе ◊ вели́кє бебе́ → бебе ◊ Вели́кий піст церк. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. великий — Великий, а дикий. Без товариських манер — брусоватий. Великий до неба, а дурний, як треба. Хоч тілом великий, та ментально ні. Великий як дуб, а дурний як слуп. Те саме значіння. Великий, як світ, а дурний, як сніп. Великий виріс, але розуму не має. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. великий — син. великий, дужий: амбал, бик (бичара), бурмило, вузький лоб, широкі плечі, гевал (гевало), громила, драб, качок, качило, плуг, сила, товстолобик, чеба, чебуратор, шайба, яйцеголовий. Словник жарґонної лексики української мови
  10. Великий — див. Бог Словник синонімів Вусика
  11. великий — важли́вий (рідше ва́жний, вели́кий) птах; важли́ва (рідше ва́жна, вели́ка, не проста́) пти́ця. Людина, яка займає високе становище в суспільстві й має владу, вагу, великий вплив. Фразеологічний словник української мови
  12. великий — БАГА́ТИЙ (про урожай, улов і т. ін.), ВЕЛИ́КИЙ, ДО́БРИЙ, ЩЕ́ДРИЙ підсил., ЩЕДРО́ТНИЙ підсил. розм.; РЯСНИЙ (про урожай). Пливуть додому рибаки, везуть улов багатий (Н. Словник синонімів української мови
  13. великий — Вели́кий, -ка, -ке; -ли́кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. великий — ВЕЛИ́КИЙ, а, е. 1. Значний своїми розмірами, величиною; протилежне малий. [Кобзар:] Світ великий, світ широкий, усякого до себе прийме, всякому достаток добуде (Мирний, V, 1955, 110); Над селами, над нивами, Лугами та долинами Велика хмара йшла (Гл. Словник української мови в 11 томах