1. Словник української мови Грінченка

виводити

Ви́водити, -джу, -диш

гл. Выводить. Виводила по всіх київських горах. Левиц. І. 346.

---------------

Виводити, -джу, -диш

сов. в. вивести, -веду, -деш, гл.

1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. І. 12.

2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. н. п.

3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. І. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. І. 116.

4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — справу. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666.

5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. І. 32.

6) — нитку (въ пряжѣ). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418.

7) — танчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670.

8) — голос, пісню. Выводить, вывести голосомъ. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. І. 112.

9) очі вивело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виводити — (допомагати а. примушувати вийти звідки-небудь) випроваджувати, виставляти. Словник синонімів Полюги
  2. виводити — ви́водити дієслово доконаного виду змусити когось довго ходити виво́дити 1 дієслово недоконаного виду спрямовувати; робити висновок; усувати; зображати тощо виво́дити 2 дієслово недоконаного виду довго водити Орфографічний словник української мови
  3. виводити — (куди) вести; (потомство) плодити, розмножувати, вирощувати; (логічно) висновувати, робити висновок; (мур) виганяти, викладати, вимуровувати; (букви) виписувати, вимальовувати; (пісні) виспівувати, співати; (героя) описувати, змальовувати... Словник синонімів Караванського
  4. виводити — I [виводиетие] -оджу, -одиеш; нак. -дие, -д'іт', док. II [виеводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. Орфоепічний словник української мови
  5. виводити — див. виводити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. виводити — ВИВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок.; наказ. сп. виво́дь; ВИ́ВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. ви́вів, вела, ло; док. 1. кого. Допомагати або примушувати йти із собою звідки-небудь, за межі чогось. Словник української мови у 20 томах
  7. виводити — див. будувати; виганяти; нищити; співати Словник синонімів Вусика
  8. виводити — вести́ (виво́дити) / ви́вести за две́рі кого. Виганяти звідкись. Непрошеного за двері ведуть (Укр.. присл..). виво́дити / ви́вести в лю́ди кого. Допомагати, сприяти кому-небудь, створюючи умови для досягнення ним певного становища в суспільстві. Фразеологічний словник української мови
  9. виводити — ЗОБРАЖА́ТИ (передавати кого-, що-небудь у художніх образах у творах літератури, мистецтва, в розповіді і т. ін.), ЗОБРА́ЖУВАТИ, ВІДОБРАЖА́ТИ, ВІДОБРА́ЖУВАТИ, ВІДТВО́РЮВАТИ, ВІДБИВА́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПРЕДСТАВЛЯ́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  10. виводити — Виво́дити, -во́джу, -во́диш; виво́дь, виво́дьмо, виво́дьте; ви́вести, -веду, -ведеш; ви́вів, -вела, -вели; ви́вівши; ви́веди, -ведім, -ведіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. виводити — ВИ́ВОДИТИ див. виво́дити². ВИВО́ДИТИ¹ джу, диш, недок.; наказ. сп. виво́дь; ВИ́ВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. ви́вів, вела, ло; док., перех. 1. Допомагати або примушувати йти з собою звідки-небудь, за межі чогось. Словник української мови в 11 томах