виводити

Iиводиетие]

-оджу, -одиеш; нак. -дие, -д'іт', док.

II [виеводиетие]

-оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок.

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виводити — ВИВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок.; наказ. сп. виво́дь; ВИ́ВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. ви́вів, вела, ло; док. 1. кого. Допомагати або примушувати йти із собою звідки-небудь, за межі чогось. Словник української мови у 20 томах
  2. виводити — вести́ (виво́дити) / ви́вести за две́рі кого. Виганяти звідкись. Непрошеного за двері ведуть (Укр.. присл..). виво́дити / ви́вести в лю́ди кого. Допомагати, сприяти кому-небудь, створюючи умови для досягнення ним певного становища в суспільстві. Фразеологічний словник української мови
  3. виводити — ЗОБРАЖА́ТИ (передавати кого-, що-небудь у художніх образах у творах літератури, мистецтва, в розповіді і т. ін.), ЗОБРА́ЖУВАТИ, ВІДОБРАЖА́ТИ, ВІДОБРА́ЖУВАТИ, ВІДТВО́РЮВАТИ, ВІДБИВА́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПРЕДСТАВЛЯ́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  4. виводити — (допомагати а. примушувати вийти звідки-небудь) випроваджувати, виставляти. Словник синонімів Полюги
  5. виводити — ви́водити дієслово доконаного виду змусити когось довго ходити виво́дити 1 дієслово недоконаного виду спрямовувати; робити висновок; усувати; зображати тощо виво́дити 2 дієслово недоконаного виду довго водити Орфографічний словник української мови
  6. виводити — див. будувати; виганяти; нищити; співати Словник синонімів Вусика
  7. виводити — Виво́дити, -во́джу, -во́диш; виво́дь, виво́дьмо, виво́дьте; ви́вести, -веду, -ведеш; ви́вів, -вела, -вели; ви́вівши; ви́веди, -ведім, -ведіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виводити — див. виводити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. виводити — (куди) вести; (потомство) плодити, розмножувати, вирощувати; (логічно) висновувати, робити висновок; (мур) виганяти, викладати, вимуровувати; (букви) виписувати, вимальовувати; (пісні) виспівувати, співати; (героя) описувати, змальовувати... Словник синонімів Караванського
  10. виводити — ВИ́ВОДИТИ див. виво́дити². ВИВО́ДИТИ¹ джу, диш, недок.; наказ. сп. виво́дь; ВИ́ВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. ви́вів, вела, ло; док., перех. 1. Допомагати або примушувати йти з собою звідки-небудь, за межі чогось. Словник української мови в 11 томах
  11. виводити — Ви́водити, -джу, -диш гл. Выводить. Виводила по всіх київських горах. Левиц. І. 346. --------------- Виводити, -джу, -диш сов. в. вивести, -веду, -деш, гл. 1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. І. Словник української мови Грінченка