виводити

ВИВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок.; наказ. сп. виво́дь; ВИ́ВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. ви́вів, вела, ло; док.

1. кого. Допомагати або примушувати йти із собою звідки-небудь, за межі чогось.

Батько узяв хлопчика за руку і став виводити з хати (Панас Мирний);

Данила під руки виводять на вулицю, садовлять на бричку (М. Стельмах);

[Професор (твердо):] Зараз же виведіть всіх сторонніх (І. Кочерга);

Двоє солдатів з рушницями вивели з провулка жінку (О. Донченко);

// перен. Виключати зі складу чого-небудь.

Вивести з реєстру пільговиків.

2. кого із чого, перен. Позбавляти кого-небудь попереднього стану; примушувати або спонукати кого-небудь втрачати попередній стан.

Виводить Ліну з задуми брязкіт хвіртки; це прийшла мачуха, ще досить молода жінка (О. Гончар);

Мрійливість гальмує вдосконалення психіки тим, що виводить людину з реальної ситуації у світ фантазії (з наук.-попул. літ.);

Як я не сушив собі голови, не міг нічого путнього вигадать, і вже аж дядько вивів мене з непевності (В. Винниченко);

В'їдливий писк кулі, що, здавалося, пролетіла над самим вухом, вивів його з оціпеніння (М. Стельмах);

Вивів його з оніміння голос комбрига, владний і злий (Ю. Бедзик).

3. кого, що. Вести куди-небудь, указуючи шлях; спрямовувати рух.

– Іди, Химо, голубочко! – говорить Катря. – Я ось тільки ще два слова скажу, я тебе наздожену. А сама виводить мене на стежечку (Марко Вовчок);

// що. Керуючи за допомогою керма, весел, радіозв'язку і т. ін. предметом, що рухається, спрямовувати його куди-небудь.

Скоріше б до центру! І тут капітан Першим виводить Командирський танк (О. Підсуха);

// перен., кого, що. Сприяти, допомагати кому-, чому-небудь діяти, розвиватися і т. ін. певним чином.

Творчість Івана Франка виводила українське слово на європейські обшири (з навч. літ.);

Виводити село на вищі сходинки управління економікою – потреба часу (з газ.);

– Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар);

Сержант .. намагається вивести нашу обслугу на перше місце в підрозділі (Є. Доломан);

// перен. Простягатися, тягтися, вказуючи на напрямок руху звідки-небудь кудись (про дорогу, стежку і т. ін.).

Міліючи, яр виводив на рівний степ (В. Козаченко);

Горизонтальна галерея виводить до ритуального залу, де зберігаються речі і припаси, заготовлені для “загробного життя” фараона (з наук. літ.);

Чорне море виводить практично в усі регіони світу (з наук.-попул. літ.);

Іду – сам не знаю куди, першою-ліпшою доріжкою. Куди вона виведе, куди приведе – мені невідомо (М. Олійник).

4. що. На основі певних міркувань, роздумів доходити певного висновку.

Дивитися і підмічати, виводить висновок з подій, – тобою ж хочу я звучати, народе рідний, любий мій (П. Тичина);

Походження назви бойків частина дослідників виводила з особливостей їхньої лексики (з наук.-попул. літ.);

// Досліджуючи, обчислюючи щось, будувати формулу, теорему і т. ін.

Лежачи між гарячим камінням, виводив [Брянський] якісь додаткові формули для стрільби (О. Гончар);

Торрічеллі не лише дослідив явище швидкості витікання рідини з отвору, а й вивів відповідну теорему (з наук.-попул. літ.);

Розв'язавши квадратне рівняння в загальному вигляді, виведемо формулу його коренів (з навч. літ.).

5. кого. Плодити потомство (про птахів, тварин).

Всі птахи мостять гнізда і виводять діток навесні, а кривоніс – зимою (О. Копиленко);

Це була старенька дідова шапка. Кішка виводила в ній кошенят (О. Довженко);

// кого, що. Вирощувати нову породу тварин, новий сорт рослин.

Ну, словом, сорт новий морозостійких слив Данило Якович трудом натхненним вивів (М. Рильський);

Людина вивела багато порід свійських тварин (з навч. літ.).

6. що. Робити, будувати що-небудь, що має протяжність, висоту; зводити.

І раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу, виводить мури (Леся Українка);

А вся решта війська стала до роботи – виводила земляні вали (Я. Качура);

Якось вишукали матеріали і з правого боку закінчили бики для перекриття через канал і навіть вивели півповерх (Іван Ле).

7. кого, що. Усувати, видаляти, винищувати без залишку.

– Не ми заводили ці звичаї, не нам їх і виводить, – промовив швидкий Корчака (І. Нечуй-Левицький);

Виявилось, що й перемерзлий полин добре виводить бліх (А. Іщук);

Діамантову зелень, а попросту зеленку, виводять із тканини водним розчином хлорки, а також відбілювальними засобами (з наук.-попул. літ.).

8. що. Старанно писати, вимальовувати.

Олександр сів писати листа головнокомандуючому. Рука тремтіла, виводячи на папері літеру за літерою (П. Кочура);

Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони і півтони (Ю. Збанацький);

Пензель маляра на “Страшному суді” виводив вражаючі сцени (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Місячна ніч сипала світло в хату, виводила золоті узори на стіні (І. Цюпа).

9. що і без прям. дод. Старанно, злагоджено співати або виконувати на музичному інструменті щось, перев. протяжне.

Біліють хати в селі, в густі тіні сповиті, десь дівчата виводять “верби рясної” (С. Васильченко);

Одначе, думаю, хто ж це так гарно виводить? Пісня старовинна і по-дідівському протяжлива, а голос молодий (І. Волошин);

Невгамовно заливався голосний бубон в чиїхось дужих руках, то затихала, то знову тонко виводила скрипка (М. Олійник);

// розм. Довго витримувати окремі високі ноти в пісні, що співається групою, виділяючись голосом.

[Шумейко:] Давайте. Я проведу голос, а ви за мною. А виводить же кому? [Середа:] Я буду виводить. У мене голос нічого (І. Микитенко);

– Хай он Марченко виведе – я охрип!.. їй-бо ж охрип! – просився Максим (С. Васильченко);

// Вимовляти протяжно, повільно, докладаючи зусиль.

Швидко прочитає він те, що інші по складах виводять (О. Іваненко);

Льова почав читати. Виразно, але одноманітно він виводив рядок по рядку, спинявся на всіх крапках та комах, але в голосі не виявляв жодних інтонацій (В. Підмогильний);

// розм. Плакати.

Тоді підійшов до неї [матері] її рідний син і сказав чужим голосом: – Покинь, стара, виводити, бо мені ніколи зараз (М. Хвильовий).

10. кого, що. Описувати, зображати кого-, що-небудь у якомусь творі.

Письменник вивів позитивні образи представників народних мас і протиставив їх образам панівної верхівки тодішнього суспільства (з навч. літ.).

11. що. Виконуючи яку-небудь роботу, витягати щось раз у раз або протягом певного часу.

Галочка так і слуха: забуде і роботу, устромить голку у полотно та й не виводить її (Г. Квітка-Основ'яненко);

Невід рибалки повільно виводять з води (П. Дорошко).

12. тільки недок., що, від кого – чого, заст. Брати початок (звичайно про рід).

От тому-то Господь знає, Чи наш славний князь рутенський Виводив свій рід від давніх Галицьких князів, чи ні (І. Франко).

(1) Виво́дити / ви́вести із забуття́ (із самозабуття́) кого – повертати кому-небудь здатність сприймати навколишню дійсність.

Шерех по снігу вивів його з забуття (І. Багряний);

Зненацька веселий дзвінкий сміх і розмова вивели мене з самозабуття (Д. Ткач);

Тупіт кінських копит вивів жінку із забуття (І. Цюпа);

“Припинити стрільбу, берегти боєприпаси”. Ця “хазяїнова” команда, війнувши на Маковея бойовим холодком, мовби повернула йому тимчасово втрачене чуття реальності, вивела його з самозабуття (О. Гончар);

(2) Виво́дити / ви́вести ни́тку – випрядати нитку.

Пріська сидить на днищі, висукує та виводить нитку за ниткою (Панас Мирний);

Ця сорочка в нього зіткана з найтонших ниток, які могла вивести його Докія (М. Стельмах);

(3) Виво́дити / ви́вести тано́к (та́нець) – виконувати груповий танець, у якому учасники рухаються один за одним, а також бути ведучим у танку (танці).

Дівчата, побравшись за руки в кружок, виводили танець, співаючи “перепілки” (І. Нечуй-Левицький);

– Даваймо у кривого танця! Веди, Галю! Без тебе ніхто не виведе [танець] (Г. Квітка-Основ'яненко).

△ (4) Виво́дити / ви́вести на орбі́ту:

а) (що) запускати космічний корабель або супутник у космос.

Потужні ракети виводять на орбіту космічні кораблі (із журн.);

б) (кого, перен.) створювати кому-небудь необхідні умови для досягнення успіхів у чомусь.

Небагато хто знає, якою ціною дається – вивести спортсмена на найвищу орбіту (з газ.).

◇ (5) Ви́вело о́чі на лоб (на ло́ба, із ло́ба) кому і без дод. – у кого-небудь широко відкрилися очі від відчуття сильного болю, переляку і т. ін.

Очі вивело із лоба од страшної муки (Т. Шевченко);

Артуру спершу вивело очі на лоба від страждального жалю, та потім він заговорив скоромовкою: – Чого ти розтотокався, мов тетерук на току? (із журн.);

(6) Ви́вести (знайти́, віднайти́) кінці́ (рідше кіне́ць) – з'ясувати що-небудь, дошукатися істини.

Наш засідатель Марко Побийніч не виведе кінців... (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Оксана:] Артем зміг би кінці знайти (О. Корнійчук);

Автор .. не тратив утішної надії віднайти колись кінець сієї небуденної історії (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

(7) Ви́вести у [широ́кий] світ (у [широ́кі] світи́):

а) (кого) дати можливість кому-небудь побачити щось, зустрітися з кимсь.

Усі погляди прикуті .. до Сеспеля, якого оце вперше після запалення легенів вивів у світ його брат Федір (Ю. Збанацький);

– Влітку Марися Павлівна ось виведе вас у широкі світи, спортивні забави ждуть вас на воді й на суші (О. Гончар);

б) (що) зробити що-небудь відомим для великого кола людей.

Слава українському Боянові, що рідну пісню вивів у широкий світ! (Панас Мирний);

(8) Виво́дити (вибива́ти) / ви́вести (ви́бити) з рівнова́ги кого:

а) позбавляти душевного спокою, порушувати нормальний ритм життя, роботи.

“Рахіра – або земля!” Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська);

Там [в операційній] при світлі корабельних акумуляторів ворожив над столом спокійний і якийсь наче кам'яний Заброда. Ніщо його, здається, не турбувало, ніщо не могло вивести з рівноваги (В. Кучер);

Вона жила як у Бога за пазухою. Навіть війна ні на день не розлучила її з чоловіком, не вивела її з рівноваги (П. Інгульський);

Данило був сьогодні неуважним .. Всі ці несподівані пригоди вибили його з рівноваги (А. Хижняк);

б) хвилювати, бентежити кого-небудь.

І хоч сином його в радгоспі пишаються, бо знають, що він льотчик неабиякий, .. проте батька й це не виводить з рівноваги, він стоїть і з суворістю жде належної синової шани (О. Гончар);

Павло помітив, як усі присутні спохмурніли, почувши, що він тридцять шість днів був у морі без хліба й води. Те повідомлення кого завгодно могло вивести з рівноваги (В. Кучер);

в) своєю поведінкою змушувати кого-небудь нервувати, викликаючи гнів, роздратування і т. ін.

Хоч Артем і раніше знав його як великого шкурника й циніка, .. але, мабуть, іще ніколи досі не виводив він отак його з рівноваги (А. Головко);

І Данила вивів з рівноваги Филип з своїми настирливими порадами (А. Хижняк);

Отож і хотів Дмитро дошкулити своєму тестеві, вивести його з рівноваги і подивитись, як він тоді виглядатиме (М. Ю. Тарновський);

(9) Виво́дити / ви́вести в лю́ди кого – допомагати, сприяти кому-небудь, створюючи умови для досягнення ним певного становища в суспільстві.

І раді ж кріпаки: пан своїх у люди виводе [виводить] (Панас Мирний);

– Повертайся, виводь в люди братів менших, як батько заповідав. Ти в них за батька! (П. Автомонов);

– Я ж її за вуха з грязі витягла, в люди вивела!.. (Леся Українка);

Батько – поштар, закінчивши в свій час двокласне городське училище, все життя жив тільки однією мрією – вивести сина в люди, зробити його “повним інтелигентом” (Ю. Смолич);

– Було в Роланда одне захоплення, та таке могутнє і таке всесильне, що непомітно й вивело його в люди (Ю. Збанацький);

(10) Виво́дити / ви́вести з се́бе (рідко з терпцю́) кого – своєю поведінкою змушувати кого-небудь нервувати, викликаючи гнів, роздратування і т. ін.

Мені було сумно вдома, я шукав якогось виходу. Мене пригнічувала домашня обстановка, виводила з себе буденними розмовами дружина (Ю. Збанацький);

Петер Гаудентій знов усміхнувся іронічно, немов почував вдоволення із-за того, що так швидко вивів з терпцю старого пріора (І. Франко);

– По-перше, хай встане, – різко сказала Оля Боніфатьєва. Її різкий тон зовсім вивів із себе Сашка Христолобенка (Є. Гуцало);

(11) Виво́дити / ви́вести на путь пра́ведну (рідше на ві́рний шлях) кого – допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, гідно поводитися.

– Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях.., – стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець);

– Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар);

(12) Виво́дити / ви́вести на світ [я́сни́й]:

а) (кого) викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його негідні вчинки.

Виводив [М. Годованець] їх [запроданців] на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп'ят – уперед і вперед! (О. Ковінька);

б) (що) викривати, розплутувати (про злочин, справу і т. ін).

А той суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе... (О. Стороженко);

(13) Виво́дити / ви́вести на слизьке́ кого – ставити кого-небудь у скрутне, незручне становище.

– А як ліпше робити, – безжально запитала Варвара, виводячи культпрацівника на слизьке, – чи випоювати теля з вимені, чи годувати його молоком з рук?! (І. Волошин);

(14) Виво́дити / ви́вести на чи́сту (рідко сві́жу) во́ду:

а) (кого) викривати чию-небудь непорядність, підступність, нечесність і т. ін., перев. відкрито звинувачуючи у чомусь.

Ще у своїх ранніх творах М. Годованець узяв під сатиричний обстріл різного роду фальшивих людей. Уміло й дотепно, по-народному мудро виводив він їх на чисту воду (із журн.);

– Завтра я в прокурора буду, вже договорився з секретаршею... Я виведу їх на чисту воду. І за машини, і за бенкети... Нехай усі знають (В. Кучер);

Треба вивести Мартина на чисту воду, показати перед людьми, що він просто заздрісник (М. Ю. Тарновський);

б) (що) розказувати правду про що-небудь; розкривати істинний, справжній стан речей.

[Карпо:] Я мушу все вивести на свіжу воду, я не я буду, коли не дізнаюсь, хто перший пустив на мене та Домаху лиху славу!.. (М. Кропивницький);

Стаття Франка незвичайно подобалась мені .. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту [ту] гнилятину на чисту воду (М. Коцюбинський);

– Знаєте, панно Броню, в таких справах не можна забавлятися в ніякі таємниці, треба вивести все на чисту воду (Л. Мартович);

(15) Виво́дити / ви́вести на [широ́ку] доро́гу кого – допомагати кому-небудь знайти своє місце в житті, в суспільстві.

[Катерина:] Щоб краще дійшло, що я про них [керівників] думаю (Посміхнулась). Щоб не забували, хто їм пелюшки міняв, хто їх на дорогу вивів (О. Корнійчук);

– Невже ти такий дивак, що вважаєш своїм обов'язком вивести когось на широку дорогу? (М. Ю. Тарновський);

(16) Виво́дити (рідко вибива́ти) / ви́вести (рідко ви́бити) з ла́ду́:

а) (що) робити що-небудь непридатним для використання, роботи і т. ін.; псувати, нівечити.

Їх багато – небезпечних захворювань, що виводять із ладу серце людини (із журн.);

Його влучний кулемет, нарешті, вивів із ладу один мотор (Ю. Яновський);

б) (кого) позбавляти кого-небудь можливості нормально діяти, працювати; робити неспроможним виконувати щось.

Раптовий рецидив рани несподівано вивів з ладу полковника (Іван Ле і О. Левада);

– Треба вивести з ладу людину, яка так самовпевнено зараз керує заводом (В. Собко);

Падіння угорської столиці неминуче вибило б з ладу найзапеклішого сателіта Німеччини (О. Гончар);

Виставля́ти (виво́дити, вести́) / ви́ставити (ви́вести) за две́рі (за порі́г, рідко за воро́та) див. виставля́ти;

Співа́ти (виво́дити, розлива́тися, залива́тися) солове́йком (солов'є́м) див. співа́ти.

ВИВО́ДИТИ², джу, диш, недок., ВИ́ВОДИТИ, джу, диш, док., кого.

1. Водити коня з певною метою.

На дворі конюхи виводили засідланих коней. Двадцять п'ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (І. Багмут).

2. тільки док. Водячи кого-небудь, проводи́ти довго або по різних місцях.

– Виводив [Лаврін] попід руки свою Мелашку по всіх Западинцях до півночі (І. Нечуй-Левицький);

То як учепиться кого блуд у лісі, то може виводити людину всю ніч на одному місці (А. Крушельницький).

ВИ́ВОДИТИ див. виво́дити².