вимівка

Значення в інших словниках

1. вимівка — Вимі́вка: — викрут, вигадка [XIX] На російській границі поставлено військовий кордон під тою вимівкою, буцімто з Росії може зайти до краю холера, та фактично на настирливі просьби шляхти для спинення еміграції [XIX] — виправдання [I,VI] — відмовлення... Словник з творів Івана Франка
2. вимівка — Вимі́вка. Вимовляння, докоряння. Щоби не стратити й одного острого слова з упреків жіночих, не відповідав звичайно Ярема нічо, а записував тільки все якнайстараннійше. Та диво, вимівки Оксанині ставали що раз, то коротші (Б., 1895, 8, 2) // пол. Українська літературна мова на Буковині
3. вимівка — -и, ж. 1》 діал. Вимова. 2》 зах. Мова про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вимівка — вимі́вка (вимо́вка) виправдання (ст): І де ж то ти, дитино, так довго валанцяла? Ну та, певно, ти все маєш якусь вимівку, ти все думаєш, шо вже всі розуми поїла (Авторка) ♦ на́йде вимі́вку як миш ді́рку → миш Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вимівка — Болить голівка, добра вимівка. Докоряють звичайно учителі дітям, за неприсутність у школі. Найліпша вимівка, всьому винна дівка. Винен хтось, але не я. Приповідки або українсько-народня філософія