1. Словник української мови Грінченка

вихруватий

Вихруватий, -а, -е и вихрюватий, -а, -е

1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата.

2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихруватий — вихрува́тий 1 прикметник вітряний рідко вихрува́тий 2 прикметник з вихрами рідко Орфографічний словник української мови
  2. вихруватий — I рідко вихрюватий, -а, -е. З вихором, вихрами (див. вихор I 1)). II рідко вихрюватий, -а, -е. З вихором, вихрами (див. вихор II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихруватий — ВИХРУВА́ТИЙ¹, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор¹ 1). Зима вихрувата (Сл. Гр.); * Образно. Таємничість і гострота моменту, – все це так відповідало вихруватій Даньковій вдачі (О. Гончар). ВИХРУВА́ТИЙ², рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а... Словник української мови у 20 томах
  4. вихруватий — ВИХРУВА́ТИЙ¹, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами ( див. ви́хор¹ 1). Зима вихрувата (Сл. Гр.); *Образно. Таємничість і гострота моменту, — все це так відповідало вихруватій Даньковій вдачі (Гончар, Таврія.., 1957, 386). Словник української мови в 11 томах