1. Словник української мови Грінченка

воротило

Воротило, -ла

с.

1) = навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. ІІІ. 24. Шух. І. 255.

2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу.

3) Часть токарні (см. токарня). Шух. І. 305.

4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомь станкѣ. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воротило — вороти́ло іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. воротило — -а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воротило — ВОРОТИ́ЛО, а, с., іст. Палиця, якою повертають крила вітряка. Довге воротило. Словник української мови у 20 томах
  4. воротило — ВОРОТИ́ЛО, а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк. Словник української мови в 11 томах
  5. воротило — Брус для повороту вітряка, докл. див. хобот. Архітектура і монументальне мистецтво