воротило
ВОРОТИ́ЛО, а, с., іст.
Палиця, якою повертають крила вітряка.
Довге воротило.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воротило — вороти́ло іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- воротило — -а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воротило — ВОРОТИ́ЛО, а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк. Словник української мови в 11 томах
- воротило — Брус для повороту вітряка, докл. див. хобот. Архітектура і монументальне мистецтво
- воротило — Воротило, -ла с. 1) = навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. ІІІ. 24. Шух. І. 255. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (см. токарня). Шух. І. 305. 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомь станкѣ. Волч. у. Словник української мови Грінченка