воротило

Значення в інших словниках

1. воротило — вороти́ло іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
2. воротило — ВОРОТИ́ЛО, а, с., іст. Палиця, якою повертають крила вітряка. Довге воротило. Словник української мови у 20 томах
3. воротило — ВОРОТИ́ЛО, а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк. Словник української мови в 11 томах
4. воротило — Брус для повороту вітряка, докл. див. хобот. Архітектура і монументальне мистецтво
5. воротило — Воротило, -ла с. 1) = навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. ІІІ. 24. Шух. І. 255. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (см. токарня). Шух. І. 305. 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомь станкѣ. Волч. у. Словник української мови Грінченка