відкинути
Відкидати, -даю, -єш
сов. в. відкинути, -ну, -неш, гл.
1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059.
2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай Лого прохання. К. Псал.
3) відкинути ноги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!... Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Г. Арт. (О. 1861. III. 111). Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. см. відкидати.
4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. МВ. (КС. 1902. X. 147). Одкинула заслонку. Кролев. у.
5) — на сито. Отцѣживать, отцѣдить на сито. Маркев. 169.
---------------
Відкидати, -даю, -єш
гл.
1) = відкинути 3. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця. Ном. № 14087. Вм. ноги говорятъ также: кочерги, гуркала, сурелі. Ном. № 10879.
Значення в інших словниках
- відкинути — відки́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкинути — див. відкидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкинути — ВІДКИ́НУТИ див. відкида́ти. Словник української мови у 20 томах
- відкинути — відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Фразеологічний словник української мови
- відкинути — ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Словник синонімів української мови
- відкинути — Відки́нути, -ки́ну, -ки́неш; -ки́нь, -ки́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відкинути — ВІДКИ́НУТИ див. відкида́ти. Словник української мови в 11 томах