віслюк

Значення в інших словниках

1. віслюк — віслю́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. віслюк — -а, ч. 1》 Те саме, що осел 1). 2》 лайл. Про нерозумну, вперту людину. || Про людину, що сліпо підкоряється й служить комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віслюк — ВІСЛЮ́К, а́, ч. 1. Те саме, що осе́л 1. Сіра стіна. Розчепіривши негнучкі ноги, стоїть під нею віслюк (М. Коцюбинський); Субаші, за звичаєм, велить посадовити зрадливу жону на віслюка, якому до голови прив'язують оленячі роги (П. Словник української мови у 20 томах
4. віслюк — див. дурний; упертий Словник синонімів Вусика
5. віслюк — ОСЕ́Л (свійська робоча тварина), ВІСЛЮ́К, ОСЛЮ́К розм., ІША́К розм.; ОНА́ГР, КУЛА́Н (дикий). Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони (М. Словник синонімів української мови
6. віслюк — Віслю́к, -ка́; -слюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віслюк — ВІСЛЮ́К, а́, ч. 1. Те саме, що осе́л 1. Сіра стіна. Розчепіривши негнучкі ноги, стоїть під нею віслюк (Коцюб., II, 1955, 406); На правому березі Босфору — чудовий асфальтований шлях. Словник української мови в 11 томах