віслюк
ВІСЛЮ́К, а́, ч.
1. Те саме, що осе́л 1.
Сіра стіна. Розчепіривши негнучкі ноги, стоїть під нею віслюк (Коцюб., II, 1955, 406);
На правому березі Босфору — чудовий асфальтований шлях. Ним мчать сучасні лімузини, старенькі автобуси, поважно стукають рисаки та віслюки (Знання.., 8, 1966, 16).
2. лайл. Про нерозумну, вперту людину.
Так і свердлить йому вуха тріскучий голос боса: "Колінз, ви нездара, віслюк" (Рибак, Час.., 1960, 862);
// Про людину, що сліпо підкоряється й служить комусь.
Тепер ще ось греки, ці нещасні віслюки Антанти… Чого їх принесло сюди? (Гончар, Таврія.., 1957, 299).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віслюк — віслю́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- віслюк — -а, ч. 1》 Те саме, що осел 1). 2》 лайл. Про нерозумну, вперту людину. || Про людину, що сліпо підкоряється й служить комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віслюк — ВІСЛЮ́К, а́, ч. 1. Те саме, що осе́л 1. Сіра стіна. Розчепіривши негнучкі ноги, стоїть під нею віслюк (М. Коцюбинський); Субаші, за звичаєм, велить посадовити зрадливу жону на віслюка, якому до голови прив'язують оленячі роги (П. Словник української мови у 20 томах
- віслюк — див. дурний; упертий Словник синонімів Вусика
- віслюк — ОСЕ́Л (свійська робоча тварина), ВІСЛЮ́К, ОСЛЮ́К розм., ІША́К розм.; ОНА́ГР, КУЛА́Н (дикий). Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони (М. Словник синонімів української мови
- віслюк — Віслю́к, -ка́; -слюки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віслюк — Віслюк, -ка м. Оселъ. Як віслюк хвицкне, в полицію не йти. Ном. № 4133. Словник української мови Грінченка