1. Словник української мови Грінченка

ганяти

Ганяти, -няю, -єш

гл.

1) Гонять, понуждать къ ходу. Хлопці раз-у-раз сюди ганяють волів до водопою. — Його й наняв левади доглядати, проклятих горобців та гав ганяти. Гліб.

2) Гонять, преслѣдовать, травить, сгонять. Ганяють, як солоного зайця. Ном. № 10071. У хаті — хоч вовків ганяй, — холодно. Ном. № 638.

3) Много бѣгать въ хлопотахъ, суетиться. Цілісенький день ганяв сьогодня і нічого не пощастило зробити. — Чого ти ганяєш, як навіжений?

4) Гоняться, добиваться, искать. За великою добиччу ганяє. Макс. (1849). 31.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганяти — ганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ганяти — ФР гнати, гонити, підганяти, проганяти, виганяти, с. гоном гнати; (звіра) переслідувати; (босоніж) гасати, БІГАТИ, о. літати. Словник синонімів Караванського
  3. ганяти — -яю, -яєш, недок. 1》 перех. Те саме, що гнати і гонити 1), 2), 5), 7) з тією різницею, що означає дію, яка відбувається в різний час або в різних напрямках. Ганяти у футбол. 2》 неперех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ганяти — ГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. кого, що. Те саме, що гна́ти і гони́ти 1, 2, 5, 7 з позначенням дії, яка відбувається в різний час або в різних напрямках. Словник української мови у 20 томах
  5. ганяти — див. бігати Словник синонімів Вусика
  6. ганяти — валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти!... Фразеологічний словник української мови
  7. ганяти — БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво). Словник синонімів української мови
  8. ганяти — ГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. перех. Те саме, що гна́ти і гони́ти 1, 2, 5, 7 з тією різницею, що означає дію, яка відбувається в різний час або в різних напрямках. Словник української мови в 11 томах