1. Словник української мови Грінченка

годний

Годний, -а, -е

1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк.

2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. Н. П. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42).

3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годний — го́дний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. годний — годен, годна, годне, розм. 1》 Те саме, що гідний 1). 2》 Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годний — ГО́ДНИЙ, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм. 1. Те саме, що гі́дний 1. – Шкода мені вас, – жалує капітан, – ви хлопці годні (Ю. Федькович); Щоб бути годним своєї коханої, .. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (М. Словник української мови у 20 томах
  4. годний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
  5. годний — ГО́ДНИЙ, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм. 1. Те саме, що гі́дний 1. Щоб бути годним своєї коханої,.. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах