годний
ГО́ДНИЙ, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм.
1. Те саме, що гі́дний 1.
Щоб бути годним своєї коханої,.. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Коцюб., III, 1956, 281);
Ділом істинним я доведу народу, Що годен імені народного слуги (Бажан, 1, 1946, 83).
2. Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь.
— До столярської роботи не приймають, там треба стояти, бігати, а я не годен (Фр., І, 1950, 10);
Йти Юра не годний — він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг (Смолич, II, 1958, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годний — го́дний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- годний — годен, годна, годне, розм. 1》 Те саме, що гідний 1). 2》 Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годний — ГО́ДНИЙ, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм. 1. Те саме, що гі́дний 1. – Шкода мені вас, – жалує капітан, – ви хлопці годні (Ю. Федькович); Щоб бути годним своєї коханої, .. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (М. Словник української мови у 20 томах
- годний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
- годний — Годний, -а, -е 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоитъ. Словник української мови Грінченка