1. Великий тлумачний словник сучасної мови

годний

го́дний

годен, годна, годне, розм.

1》 Те саме, що гідний 1).

2》 Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годний — го́дний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. годний — ГО́ДНИЙ, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм. 1. Те саме, що гі́дний 1. – Шкода мені вас, – жалує капітан, – ви хлопці годні (Ю. Федькович); Щоб бути годним своєї коханої, .. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (М. Словник української мови у 20 томах
  3. годний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
  4. годний — ГО́ДНИЙ, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм. 1. Те саме, що гі́дний 1. Щоб бути годним своєї коханої,.. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. годний — Годний, -а, -е 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоитъ. Словник української мови Грінченка