1. Великий тлумачний словник сучасної мови

годованець

годо́ванець

-нця, ч., розм.

1》 заст. Дитина, взята на утримання: вихованець.

|| Людина, яка перебуває на утриманні.

2》 Тварина, яку відгодовують на забій.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годованець — годо́ванець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. годованець — ГОДО́ВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Дитина, взята на утримання; вихованець. [Виборний:] Ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтаві і покійний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця (І. Словник української мови у 20 томах
  3. годованець — ВИХОВА́НЕЦЬ (дитина або молода людина, що виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь; дитина, взята ким-небудь на виховання, утримання), ВИГОДО́ВАНЕЦЬ, ГОДО́ВАНЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
  4. годованець — Годо́ванець, -до́ванця; -ванці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. годованець — ГОДО́ВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. заст. Дитина, взята на утримання; вихованець. [Виборний:] Ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтаві і покійний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця (Котл. Словник української мови в 11 томах
  6. годованець — Годованець, -нця м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось троту Петра за годованця. Котл. Н. П. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. І. Словник української мови Грінченка