1. Словник української мови Грінченка

горішок

Горішок, -шка

м.

1) ум. отъ горіх.

2) раст. а) — білий. Trifolium montanum L. Шух. І. 22; б) — червоний. Trifolium pratense. Шух. I. 22.

3) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горішок — горі́шок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. горішок — -шка, ч. Зменш.-пестл. до горіх 2). Твердий горішок — про складну справу або про людину зі складним характером. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горішок — ГОРІ́ШОК, шка, ч. Зменш.-пестл. до горі́х 1, 2. Ой у ліску на горішку Там хатина новенька (з народної пісні); Не все нам бігать по горішки, Жартуючи, у тихий гай, Не все нам вигадки і смішки, – Ще треба, діти, хліба край (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. горішок — див. горіх Словник синонімів Вусика
  5. горішок — горі́шок не по зуба́х. Дуже складна справа, не під силу кому-небудь. Взявся Григорій за них (розрахунки) охоче, та швидко запал пропав: горішок виявився не по зубах (З газети). розкуси́ти (міцни́й (тверди́й)) горі́х (горі́шок). Фразеологічний словник української мови
  6. горішок — Горі́шок, -рі́шка, -шкові, в -шку; -рі́шки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. горішок — ГОРІ́ШОК, шка, ч. Зменш.-пестл. до горі́х 2. Не все нам бігать по горішки, Жартуючи, у тихий гай, Не все нам вигадки і смішки, — Ще треба, діти, хліба край (Гл., Вибр., 1957, 285); Над ними білка їсть горішки і стука, стука дятел-птах (Сос. Словник української мови в 11 томах