1. Словник української мови Грінченка

горішній

Горішній, -ня, -нє

1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. І. 8. Горішній навій. МУЕ. ІІІ. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Камен. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204.

2) Выше по теченію лежащій.

3) О вѣтрѣ: сѣверный (на Днѣпрѣ). Мнж. 148. Сѣверо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. горішній бік у полотне. Лицевая сторона полотна, которая при вышиваніи обращена къ швеѣ. Шух. I. 154.

4) Чердачный. Горішнє вікно.

5) горішня хата. Та изъ хат (комнатъ), которая находится въ сторону горъ (въ подгорныхъ мѣстностяхъ). Шух. I. 95.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горішній — Верхній, ОК вищий; (вітер) північний, ІД. горішняк. Словник синонімів Караванського
  2. горішній — Горішній, верхній, долішній, нижній Як правильно казати — горішня полиця чи верхня, нижній кінець стовпа чи долішній? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. горішній — -я, -є. 1》 Який розташований, міститься зверху; верхній. 2》 Розташований на високому місці або на горі. || Стос. до гори (у 1 знач.). Горішній вітер — який дме за течією річки Дніпра вниз; північний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горішній — ГОРІ́ШНІЙ, я, є. 1. Який розташований, міститься зверху; верхній; протилежне долішній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню – повертають її догори денцем (М. Коцюбинський); Ходжаєв міцно спав на горішній полиці (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. Горішній — Горі́шній прізвище Орфографічний словник української мови
  6. горішній — горішній верхній (ср, ст): Вкінці може кишка таки сама через себе скрутитися або горішня її часть може всунутися в долішню, і через се наступає цілковите заткане проводу кишкового (Дрималик) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. горішній — див. верхній Словник синонімів Вусика
  8. горішній — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
  9. горішній — Го́рі́шній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. горішній — ГОРІ́ШНІЙ, я, є. 1. Який розташований, міститься зверху; верхній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню — повертають її догори денцем (Коцюб. Словник української мови в 11 томах