1. Словник синонімів української мови

горішній

ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Коцюбинський); На горішньому поверсі школи вікна були відчинені (О. Гончар); Розрізняють чотири види або класи лісових пожеж: 1) наземні, або низові; 2) верхові, або вершинні (з посібника); Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горішній — Верхній, ОК вищий; (вітер) північний, ІД. горішняк. Словник синонімів Караванського
  2. горішній — Горішній, верхній, долішній, нижній Як правильно казати — горішня полиця чи верхня, нижній кінець стовпа чи долішній? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. горішній — -я, -є. 1》 Який розташований, міститься зверху; верхній. 2》 Розташований на високому місці або на горі. || Стос. до гори (у 1 знач.). Горішній вітер — який дме за течією річки Дніпра вниз; північний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горішній — ГОРІ́ШНІЙ, я, є. 1. Який розташований, міститься зверху; верхній; протилежне долішній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню – повертають її догори денцем (М. Коцюбинський); Ходжаєв міцно спав на горішній полиці (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. Горішній — Горі́шній прізвище Орфографічний словник української мови
  6. горішній — горішній верхній (ср, ст): Вкінці може кишка таки сама через себе скрутитися або горішня її часть може всунутися в долішню, і через се наступає цілковите заткане проводу кишкового (Дрималик) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. горішній — див. верхній Словник синонімів Вусика
  8. горішній — Го́рі́шній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. горішній — ГОРІ́ШНІЙ, я, є. 1. Який розташований, міститься зверху; верхній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню — повертають її догори денцем (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. горішній — Горішній, -ня, -нє 1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. І. 8. Горішній навій. МУЕ. ІІІ. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Камен. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. Словник української мови Грінченка