горішній

ГОРІ́ШНІЙ, я, є.

1. Який розташований, міститься зверху; верхній.

Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню — повертають її догори денцем (Коцюб., III, 1956, 7);

Двері загрюкали, відчинялися вікна в горішніх поверхах — люди визирали на вулицю (Смолич, V, 1959, 240).

2. Розташований на високому місці або на горі.

З гамором або шепотом, більшими або меншими купками, з горішнього і долішнього кінця або з середини Борислава плили-напливали вони [ріпники] (Фр., V, 1951, 374);

// Стос. до гори (у 1 знач.).

Ніч підходила до гір тиха і ніжна, обгортаючи усе блакитним оксамитом. Горішні далі ставали сині-сині (Турч., Зорі.., 1950, 28).

∆ Горі́шній ві́тер — який іде за течією річки Дніпра вниз; північний.

Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер.. зносить камку в море (Н.-Лев., II, 1956, 228);

Їм горішній вітер з лісів Білорусі Холодними бризками в очі шпурля (Дор., Серед степу.., 1952, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горішній — Верхній, ОК вищий; (вітер) північний, ІД. горішняк. Словник синонімів Караванського
  2. горішній — Горішній, верхній, долішній, нижній Як правильно казати — горішня полиця чи верхня, нижній кінець стовпа чи долішній? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. горішній — -я, -є. 1》 Який розташований, міститься зверху; верхній. 2》 Розташований на високому місці або на горі. || Стос. до гори (у 1 знач.). Горішній вітер — який дме за течією річки Дніпра вниз; північний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горішній — ГОРІ́ШНІЙ, я, є. 1. Який розташований, міститься зверху; верхній; протилежне долішній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню – повертають її догори денцем (М. Коцюбинський); Ходжаєв міцно спав на горішній полиці (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. Горішній — Горі́шній прізвище Орфографічний словник української мови
  6. горішній — горішній верхній (ср, ст): Вкінці може кишка таки сама через себе скрутитися або горішня її часть може всунутися в долішню, і через се наступає цілковите заткане проводу кишкового (Дрималик) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. горішній — див. верхній Словник синонімів Вусика
  8. горішній — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
  9. горішній — Го́рі́шній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. горішній — Горішній, -ня, -нє 1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. І. 8. Горішній навій. МУЕ. ІІІ. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Камен. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. Словник української мови Грінченка