горішок

ГОРІ́ШОК, шка, ч.

Зменш.-пестл. до горі́х 1, 2.

Ой у ліску на горішку Там хатина новенька (з народної пісні);

Не все нам бігать по горішки, Жартуючи, у тихий гай, Не все нам вигадки і смішки, – Ще треба, діти, хліба край (Л. Глібов);

Над ними білка їсть горішки і стука, стука дятел-птах (В. Сосюра);

* У порівн. Маленька білочка за деякий час вкрилася м'якою пухнастою шерсткою, а потім відкрила й свої горіхові очі – вони й завбільшки були, як маленький горішок (О. Іваненко).

(1) Ке́дро́ві горі́шки – невелике їстівне насіння у шишці кедрової сосни.

Не забули колоністи й про Юпа, який охоче уминав кедрові горішки та коренеплоди (із журн.).

△ (2) Чорни́льний горі́шок – хворобливий наріст на молодих дубових гілках та листі, що містить у собі дубильні речовини.

У перекладі з латинської слово “гал” означає “чорнильний горішок”. Колись гали, зокрема дубові (їх у народі звуть дубовими яблучками), використовували для виготовлення чорнила (з наук. літ.).

◇ (3) Горі́шок не по зуба́х – дуже складна справа, вирішення якої виявляється не під силу кому-небудь.

І тільки сам Кончак забарився під Лубном. Думав узяти його з ходу, та виявилося, що це міцний горішок – не по зубах, тому покликав на допомогу Токсобичів та Колобичів (В. Малик);

Взявся Григорій за них [розрахунки] охоче, та швидко запал пропав: горішок виявився не по зубах (з газ.);

Розкуси́ти (рідше розгри́зти) [міцни́й (тверди́й)] горі́х (горі́шок) див. розку́шувати;

(4) Тверди́й (міцни́й) горі́шок:

а) людина зі складним характером.

Митрофан – міцний горішок (Микита Чернявський);

Як свідчить досвід, тверді горішки завжди таять найбільші злочини (Василь Шевчук);

– А чого ж! – навіть з вигляду закомизився фон Штейніц. – Рагузін виявився не таким уже й твердим горішком, як ми думали (П. Гуріненко);

б) складний, важкий для вивчення, здійснення, виготовлення і т. ін. чого-небудь.

– Солдатська наука – горішок дуже міцний (І. Стаднюк);

Кількапудова деталь плавучого крана для багатьох токарів виявилася міцним горішком (з газ.).