1. Словник української мови Грінченка

двійник

Двійник, -ка

м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.

---------------

Двійник, -ка

м. Сортъ миски около семи вершковъ въ діаметрѣ. Вас. 181.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двійник — двійни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. двійник — -а, ч. 1》 Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. || Друга половина за уявного роздвоєння особи. 2》 перен. Ідейно і духовно споріднений. 3》 тільки мн. Спарені предмети. || мисл. Те саме, що б'юксфлінт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двійник — див. схожий Словник синонімів Вусика
  4. двійник — ПОДО́БА (щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадує собою когось, щось), ПОДОБИ́ЗНА, О́БРАЗ, КО́ПІЯ, ДУБЛІКА́Т, ДВІЙНИ́К (дуже схоже); НА́ТЯК (те, що нагадує собою когось, щось). Словник синонімів української мови
  5. двійник — ДВІЙНИ́К, а́, ч. 1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Руд., Вітер.., 1958,128); *У порівн. Словник української мови в 11 томах